Выбрать главу

Проте найбільш прихованим лишається шукане в тих випадках, коли одне чітко не приписується іншому [1041b] [1] (наприклад, коли питають, що таке людина), тому що тут прямо називають щось одне і не розрізняють одне й друге, що причетні одне одному. Оскільки ж певна річ має вже існувати і бути в наявності, [5] то зрозуміло, що запитується про те, чому матерія є певною річчю, наприклад, чому ці цеглини є будинком? Тому що речі властива чимбутність будинку. І так само можна запитати: чому ось це або це тіло, що має ось це, є людиною? Отож шукають причину, з якої матерія є чимось певним, тобто: а це і є сутність. Тому зрозуміло, що стосовно простого не може бути ані дослідження, [10] ані навчання, а натомість дослідження таких речей має здійснюватися в інший спосіб.

Оскільки ж те, що складається з чогось таким чином, що ціле є одним, не як купа, а як склад (а склад — це не елементи мови, і склад «ба» — не те саме, що «б» та «а», як-от плоть — не те саме, що вогонь і земля; адже коли плоть і склад розділяють, вони вже не існують, [15] натомість елементи, якщо їх ділити, продовжують існувати, і вогонь, і вода).

Отже, склад є щось — не тільки елементи мови (голосні та приголосні), але й щось інше; і також плоть — це не лише вогонь, земля, або тепло й холод, але й щось інше. Якщо ж це щось має необхідно або бути елементом, [20] або складатися з елементів, то якщо воно — елемент, знову ж таки лишається слушним те саме міркування; адже із цього, тобто із вогню, землі і ще чогось складатиметься плоть, так що це триватиме до безконечності. Якщо ж воно містить у собі елемент, то ясно, що воно складається не з одного, а з більше ніж одного, ніж воно само, тому щодо нього можна висловити те саме міркування, що й стосовно плоті [25] або складу. Однак здається, що воно є щось інше, але не елемент, і воно є причиною того, що ось це є плоть, а ось це — склад. І так само в інших випадках. Тож це і є сутність кожної речі (адже це перша причина її буття). Оскільки ж деякі сущі не є сутностями речей, а сутності — це те, що утворилося згідно з природою [30] та від природи, то сама ця природа, яка є не елементом, а началом, і виявляється сутністю; натомість елемент — це те, на що щось поділяється і що воно містить в собі як матерію, як-от склад містить в собі «а» та «б».

Книга VIII (Η)

1

[1042α] [3] Із сказаного слід зробити висновки і, підсумувавши головне, завершити наше дослідження. Отже, було сказано, що ми шукаємо причини, начала та елементи сутностей[108]. Одні сутності визнаються всіма, [7] деякі ж відстоюються окремими філософськими школами. Визнаються всіма фізичні сутності, як-от вогонь, земля, вода, повітря та інші прості тіла, далі рослини та їхні частини, а також [10] тварини та частини тварини, і врешті всесвіт та його частини; натомість деякі також називають сутностями види та математичні предмети[109]. Із певних міркувань випливає, що існують також інші сутності, чимбутність та субстрат. Окрім того, з іншої точки зору рід є сутністю більшою мірою, ніж види, а загальне — більшою мірою, [15] ніж одиничні речі[110]. А із загальним та родом пов’язані також ідеї (адже їх вважають сутностями з тих самих міркувань). Оскільки ж чимбутність є сутність, а її означення є визначенням, ми з’ясували питання про визначення і того, що існує саме по собі[111]. І оскільки визначення є означенням, а означення має частини, необхідно було також [20] розглянути частини: які частини має сутність і які ні, а також чи є вони частинами визначення[112]. Крім того, було встановлено, що ані загальне, ані рід не є сутностями[113]; що ж стосується ідей та математичних предметів[114], то пізніше їх також слід розглянути, оскільки дехто говорить, що, опріч чуттєвих речей, вони також є сутностями.

Отже, спочатку обговоримо сутності, [25] які визнаються всіма. Це чуттєві сутності, а всі чуттєві сутності містять матерію. Так, сутністю є субстрат: з одного боку, це матерія (а матерією я називаю те, що не є дійсною річчю, натомість може існувати як певна річ), з іншого боку, це визначення або форма, тобто те, що є чимось певним, що можна відділити подумки, і по-третє, [30] це те, що з них складається, і тільки воно виникає, знищується та існує в прямому сенсі окремо. Що ж до сутностей, які можуть бути відділені подумки, то одні існують окремо, інші ж ні.

вернуться

108

Див. кн. VII, 1.

вернуться

109

Див. кн. VII, 2.

вернуться

110

Див. кн. VII, 3, 1028b 33–36.

вернуться

111

Див. кн. VII, 4–6, 12, 15.

вернуться

112

Див. кн. VII, 10, 11.

вернуться

113

Див. кн. VII, 13, 14, 16, 1040b 16-1041а 5.

вернуться

114

Див. кн. XIII, XIV.