Проте найбільш прихованим лишається шукане в тих випадках, коли одне чітко не приписується іншому [1041b] [1] (наприклад, коли питають, що таке людина), тому що тут прямо називають щось одне і не розрізняють одне й друге, що причетні одне одному. Оскільки ж певна річ має вже існувати і бути в наявності, [5] то зрозуміло, що запитується про те, чому матерія є певною річчю, наприклад, чому ці цеглини є будинком? Тому що речі властива чимбутність будинку. І так само можна запитати: чому ось це або це тіло, що має ось це, є людиною? Отож шукають причину, з якої матерія є чимось певним, тобто: а це і є сутність. Тому зрозуміло, що стосовно простого не може бути ані дослідження, [10] ані навчання, а натомість дослідження таких речей має здійснюватися в інший спосіб.
Оскільки ж те, що складається з чогось таким чином, що ціле є одним, не як купа, а як склад (а склад — це не елементи мови, і склад «ба» — не те саме, що «б» та «а», як-от плоть — не те саме, що вогонь і земля; адже коли плоть і склад розділяють, вони вже не існують, [15] натомість елементи, якщо їх ділити, продовжують існувати, і вогонь, і вода).
Отже, склад є щось — не тільки елементи мови (голосні та приголосні), але й щось інше; і також плоть — це не лише вогонь, земля, або тепло й холод, але й щось інше. Якщо ж це щось має необхідно або бути елементом, [20] або складатися з елементів, то якщо воно — елемент, знову ж таки лишається слушним те саме міркування; адже із цього, тобто із вогню, землі і ще чогось складатиметься плоть, так що це триватиме до безконечності. Якщо ж воно містить у собі елемент, то ясно, що воно складається не з одного, а з більше ніж одного, ніж воно само, тому щодо нього можна висловити те саме міркування, що й стосовно плоті [25] або складу. Однак здається, що воно є щось інше, але не елемент, і воно є причиною того, що ось це є плоть, а ось це — склад. І так само в інших випадках. Тож це і є сутність кожної речі (адже це перша причина її буття). Оскільки ж деякі сущі не є сутностями речей, а сутності — це те, що утворилося згідно з природою [30] та від природи, то сама ця природа, яка є не елементом, а началом, і виявляється сутністю; натомість елемент — це те, на що щось поділяється і що воно містить в собі як матерію, як-от склад містить в собі «а» та «б».
Книга VIII (Η)
[1042α] [3] Із сказаного слід зробити висновки і, підсумувавши головне, завершити наше дослідження. Отже, було сказано, що ми шукаємо причини, начала та елементи сутностей[108]. Одні сутності визнаються всіма, [7] деякі ж відстоюються окремими філософськими школами. Визнаються всіма фізичні сутності, як-от вогонь, земля, вода, повітря та інші прості тіла, далі рослини та їхні частини, а також [10] тварини та частини тварини, і врешті всесвіт та його частини; натомість деякі також називають сутностями види та математичні предмети[109]. Із певних міркувань випливає, що існують також інші сутності, чимбутність та субстрат. Окрім того, з іншої точки зору рід є сутністю більшою мірою, ніж види, а загальне — більшою мірою, [15] ніж одиничні речі[110]. А із загальним та родом пов’язані також ідеї (адже їх вважають сутностями з тих самих міркувань). Оскільки ж чимбутність є сутність, а її означення є визначенням, ми з’ясували питання про визначення і того, що існує саме по собі[111]. І оскільки визначення є означенням, а означення має частини, необхідно було також [20] розглянути частини: які частини має сутність і які ні, а також чи є вони частинами визначення[112]. Крім того, було встановлено, що ані загальне, ані рід не є сутностями[113]; що ж стосується ідей та математичних предметів[114], то пізніше їх також слід розглянути, оскільки дехто говорить, що, опріч чуттєвих речей, вони також є сутностями.
Отже, спочатку обговоримо сутності, [25] які визнаються всіма. Це чуттєві сутності, а всі чуттєві сутності містять матерію. Так, сутністю є субстрат: з одного боку, це матерія (а матерією я називаю те, що не є дійсною річчю, натомість може існувати як певна річ), з іншого боку, це визначення або форма, тобто те, що є чимось певним, що можна відділити подумки, і по-третє, [30] це те, що з них складається, і тільки воно виникає, знищується та існує в прямому сенсі окремо. Що ж до сутностей, які можуть бути відділені подумки, то одні існують окремо, інші ж ні.