А про те, що про можливість і здатність говориться в багатьох значеннях, [5] уже йшлося у нас в іншому місці[126]. Ті випадки, в яких слово «можливість» чи «здатність» вживається в зовсім іншому значенні, ми залишимо без розгляду. Справді, в деяких випадках про можливість чи здатність говориться лише через певну подібність, як-от в геометрії ми називаємо здатним і нездатним, тому що воно певним чином є і не є. Натомість всі можливості або здатності, що належать до того самого виду, є певними [10] началами і називаються здатностями відносно однієї першої здатності, що є джерелом зміни речі, яке міститься в чомусь іншому або в ній самій як в іншому. По-перше, це здатність зазнавати дії, тобто начало зміни, якої річ зазнає під дією чогось іншого або самої себе як іншого, — начало, яке знаходиться в самій речі, що зазнає дії; по-друге, це стан несприйнятливості до зміни на гірше та руйнування під дією чогось іншого або самого себе як іншого через начало, [15] що викликає зміни. У всіх цих визначеннях міститься поняття про першу здатність. Окрім того, ці здатності означають здатності або тільки діяти, або зазнавати дії, або діяти й зазнавати дії належним чином, тому навіть означення цих здатностей певним чином містять в собі поняття здатностей у первинному значенні.
Отже, зрозуміло, що здатність [20] діяти і зазнавати дії є у певному сенсі одна й та сама здатність, оскільки щось є здатним і тому, що саме має здатність зазнавати дії, і тому, що інше може зазнавати дії від нього. Утім, у певному сенсі вони різні. Справді, одна міститься в тому, що зазнає дії. Адже те, що зазнає дії, зазнає дії (від чогось іншого) тому, що воно містить певне начало і тому що навіть матерія є певним началом. Так, жирне [25] є займистим, а певним чином піддатливе — ламким і так само в інших випадках. Натомість друга здатність міститься в тому, що діє, наприклад, тепле та будівельне мистецтво: одне — в тому, що здатне нагрівати, друге — в тому, хто здатен будувати. Тому тією мірою, якою річ є природною єдністю й обидва начала в ній зрослися, вона не може зазнавати дії від самої себе, бо вона є одним, а не двома різними речами. А нездатність і нездатне [30] є втратою, протилежною такій здатності, тому будь-яка здатність належить тій самій речі й стосується тієї самої дії, що й нездатність. Про втрату говориться у кількох значеннях: вона означає, по-перше, відсутність чогось, а по-друге, відсутність чогось, що мало б бути притаманним речі від природи, — при цьому може йтися про відсутність або взагалі, або в той час, коли це мало б бути притаманним речі, і також про відсутність або у певний спосіб, скажімо, цілковито, або почасти. У деяких же випадках, коли річ не має того, що їй властиво мати від природи, [35] оскільки воно відняте силою, ми говоримо про позбавлення.
Оскільки ж одні такі начала притаманні неживим істотам, а другі — живим і містяться в душі, причому в розумній частині душі, [1046β] [1] зрозуміло, що і зі здатностей одні будуть непов’язаними з розумом, інші ж — пов’язаними з розумом. Тому будь-яке мистецтво і будь-яке творче знання є здатністю: адже вони є началом зміни в іншій речі або в самому носії здатності як іншому.
І ті здатності, що [5] пов’язані з розумом, всі є тими самими, [що й здатності до] протилежного, натомість здатності нерозсудливі є [здатності лише до чогось] одного, наприклад, тепло є началом лише для нагрівання, тоді як лікарське мистецтво — і для хвороби, і для здоров’я. Причина полягає в тому, що знання — це пояснення, і те саме пояснення описує і річ, і її втрату, щоправда, не у той самий спосіб. Справді, пояснення стосується у певному сенсі і того, й другого, але більшою мірою [10] — того, що фактично наявне. Тож хоча таке знання з необхідністю стосується обох протилежностей, але одну воно розглядає саму по собі, а другу — не саму по собі; адже пояснення стосується однієї протилежності самої по собі, другої ж — можна сказати, побіжно, тобто у зв’язку з першою; бо воно виявляє протилежність через заперечення та усунення. Справді, втрата [15] є головне протиставлення, адже вона означає відсутність іншого. Оскільки ж протилежності не існують в одній і тій самій речі, знання ж є здатністю наводити пояснення, а душа містить в собі начало руху, то в той час як здорове викликає тільки здоров’я, те, що здатне нагрівати, — тепло, а здатне охолоджувати — холод, натомість обізнана людина створює [20] обидві протилежності. Адже пояснення стосується і того, й другого, але не однаково, і міститься в душі, яка має в собі начало руху; так що вона приводитиме в рух і те, й друге, пов’язуючи їх з одним і тим самим. Тому здатні діяти з розумом діють протилежно здатним діяти нерозсудливо, бо протилежності охоплюються одним началом — розумом.