Разом із тим очевидно також, що якщо [15] з існуванням А з необхідністю має існувати Б, то й можливість А необхідно означає можливість Б. Адже якщо можливість Б не є необхідною, то ніщо не заважає тому, щоб воно не було можливим. Припустимо, що А є можливим. Тож якщо А є можливим, то якщо прийняти, що А існує, в цьому не буде нічого неможливого. Тоді і Б [20] з необхідністю існуватиме. А мова йшла про те, що воно є неможливим. Отже, припустимо, що Б є неможливим. Тоді, якщо Б з необхідністю є неможливим, то і А з необхідністю є неможливим. Але ж перше було неможливим, а тому неможливе й друге, Якщо ж А є можливим, то і Б буде можливим, якщо справа стоїть так, що якщо А існує, то з необхідністю існує і Б.
Якщо за такого співвідношення між А та Б, [25] Б є неможливим, то, отже, між А і Б немає такого співвідношення, як було припущено. А якщо, коли А є можливим, з необхідністю є можливим і Б, то якщо з необхідністю існує А, то з необхідністю існує і Б. Адже сказати, що Б з необхідністю є можливим, якщо можливе А, означає, що якщо і коли і яким чином можливе існування А, [30] то тоді і таким чином з необхідністю можливе існування Б.
Оскільки всі здатності є або вродженими, наприклад, чуття, або набуваються практикою, наприклад, гра на флейті, або навчанням, наприклад, здатність до мистецтв, то щоб мати одні — ті, що набуваються практикою і розумінням, — необхідно спочатку вправлятися, натомість для здатностей іншого роду, [35] а також для здатностей до того, щоб зазнавати дії, це не потрібно.
[1048α] [1] Здатне є здатним до чогось, у певний і в певний спосіб (до цього варто також додати все інше необхідне у визначенні). Деякі речі здатні викликати рух, керуючись розумінням, і їхні здатності пов’язані з розумом, тоді як інші речі не наділені розумом, тож і їхні здатності не пов’язані з розумом. Відповідно, перші здатності необхідно містяться в живих істотах, [5] а останні як у живих істотах, так і в неживих речах. При цьому здатності, не пов’язані з розумом, необхідно мають (коли зближуються те, що діє, і те, що зазнає дії) одні — чинити дію, другі — її зазнавати, тоді як для здатностей, пов’язаних із розумом це не необхідно. Адже кожна з не пов’язаних з розумом здатностей може чинити одну дію, натомість здатності, пов’язані з розумом, можуть чинити також протилежну дію. Але ж це не означає, що одна здатність воднораз чинитиме протилежні, адже це [10] неможливо. Тож необхідно має бути щось інше, що вирішує на користь тієї чи іншої можливості; я маю на увазі бажання або свідомий вибір. До якої з двох можливостей дійсно прагне істота, то вона і робить, коли стикається з відповідною цій здатності річчю, що зазнає дії. Тому будь-яка істота, наділена здатністю, пов’язаною з розумом, коли прагне відповідної цій здатності речі і коли має можливість, [15] з необхідністю це діє. А має вона таку можливість за наявності відповідної речі, що зазнає дії, і відповідних умов; інакше вона не зможе нічого зробити. (І вже непотрібно додавати уточнення: «…якщо ніщо зовні не перешкоджатиме»; адже йдеться про здатність діяти, а такою вона є не у всіх випадках, а за певних обставин, одна з яких усунення зовнішніх перешкод, [20] а їх виключення передбачено визначенням.) А тому, якщо хтось заміряється чи бажає здійснити воднораз дві, ба навіть протилежні речі, нічого з цього не вийде; адже він має здатність робити ці речі не таким чином, і це, власне, не є здатність робити водночас протилежні речі, оскільки їх можна робити тільки певним чином і за певних обставин.
Оскільки йшлося про здатність[128], основою для розуміння якої є поняття руху, дамо тепер визначення дійсності, а саме, що таке і якою є дійсність. Адже якщо ми розберемо це, стане зрозуміло, що ми говоримо про здатне не тільки стосовно того, що за своєю природою приводить у рух щось інше або приводиться у рух іншим (загалом чи у певний спосіб), але [30] й в іншому сенсі, через що ми й розглянули раніше в ході дослідження також інші значення здатності.