Але одне й те саме не може являти собою множину безконечностей (натомість як-от частина повітря є повітрям, так і частина безконечного мала б бути безконечним, якщо воно є сутність і начало). А отже, воно не ділиться на частини, тобто є неділимим. Проте неможливо, щоб дійсно суще безконечне було неділимим (адже воно має бути кількістю); отож воно є побіжною властивість. Одначе якщо [20] так, то, як було сказано, воно не може бути началом, а натомість началом те, побіжною властивістю чого воно є, тобто повітря або парне число.
Отже, наше дослідження безконечного є загальним. Утім, можна показати, що безконечне не належить до чуттєвих речей. Це зрозуміло з такого міркування. Якщо тіло визначається як «те, що обмежене площинами», то ясно, що тіло — ані чуттєве, ані таке, що пізнається думкою, — не може бути безконечним. Не може бути і якогось окремого [25] й безконечного числа, бо число або те, що пов’язане з числом, є таким, що лічиться.
З точки ж зору фізики це очевидно з такого. Безконечне не може бути ані складним, ані простим. Складним тілом воно не може бути, позаяк елементи обмежені за кількістю. Адже протилежності мають бути рівними між собою і жодна з них не має бути безконечною. Справді, якби одне якесь тіло [30] поступалося другому, то безконечне поглинуло б обмежене. Натомість кожне тіло не може бути безконечним, адже тіло простягається у всіх напрямках, а безконечне простягається безконечно, отож якщо безконечне є тілом, то воно простягатиметься безконечно у всіх напрямках. Не може безконечне бути і єдиним та простим тілом [35] — ані, як каже дехто[162], чимось, що існує опріч елементів, як щось, із чого ті натурфілософи їх виводять[163] (адже такого тіла опріч елементів не існує, бо з чого складається будь-яка річ на те і розкладається, а опріч простих тіл нічого такого, схоже, немає), [1067α] [1] ані вогнем, ані якимсь іншим з елементів. Адже окрім питання про те, як якийсь із цих елементів міг би бути безконечним, неможливо, щоб усе разом, навіть обмежене, або було, або ставало якимось одним елементом, хоч Геракліт і казав, що все стане колись [5] вогнем. Тут можна застосувати той самий аргумент, що й стосовно єдиного, яке натурфілософи вважали таким, що існує опріч елементів: адже все перетворюється із протилежності на протилежність, наприклад, із теплого на холодне.
Далі, чуттєве тіло має десь знаходитися, при цьому і ціле, й будь-яка його частина перебувають в одному й тому самому місці, наприклад, ціле землі і якась її частина. Тому якщо таке тіло є однорідним, воно мало б бути нерухомим або завжди рухатися, що [10] неможливо. Справді, чому воно буде вгорі, або внизу, або будь-де? Наприклад, якщо це грудка землі, то де вона рухатиметься або де перебуватиме у спокої? Адже місце однорідного з нею тіла є безконечним. Отже, вона заповнить усе місце? Але як? Що таке тоді її перебування в спокої та її рух? Адже або вона перебуватиме скрізь — а отже, не рухатиметься, або скрізь рухатиметься [15] — а отже, не буде в спокої. Якщо ж все має неоднакові частини, то неоднаковими є і їхні місця, і, по-перше, тіло всього не буде єдиними або лише через торкання, по-друге, частини будуть або обмеженими, або безконечними за видом. Проте обмеженими вони бути не можуть (бо тоді одні будуть безконечними, наприклад, вогонь і вода, натомість інші ні, якщо все є безконечним; [20] але якби один елементом був безконечним, це означало б знищення для протилежних йому елементів); якщо ж частини є безконечними й простими, то безконечними також будуть їхні місця й елементи; якщо ж це неможливо і місця є обмеженими, тоді і все має бути обмеженим.
Узагалі ж неможливо, що існувало безконечне тіло і місце для тіл, якщо кожне чуттєве тіло має або вагу, [25] або легкість. Адже або воно рухатиметься до середини, або вгору, але ж неможливо, щоби безконечне — або цілком, або його половина — здійснило б один чи другий рух. Адже як ти його розділиш? Або одна частина безконечного буде вгорі, а друга внизу, або одна з краю, а друга посередині? Далі, будь-яке чуттєве тіло перебуває в якомусь місці, а видів місця є шість, натомість неможливо, щоб вони [30] були в безконечному тілі. Взагалі ж якщо не може бути безконечного місця, то не може бути й безконечного тіла; адже те, що займає певне місце, десь перебуває, а це означає або вгорі, або внизу, або деінде, і кожне з таких місць означає певне обмеження.