Як у Хелмно, Собіборі й Бельзеці, трупи в Треблінці спочатку закопували в ями, а в 1943 р. викопали і спалили на відкритому повітрі без будь-якого залишку.
Ізраїльський "вчений" І.Арад пояснює: "Люди, котрі працювали на кремації, помітили, що трупи добре горіли без спеціальних горючих речовин". Метод такого спалення обрав високообдарований есесівець Герберт Флосс. Він здогадався, що товсті дами горять краще за худих чоловіків, і використовував їх як горючий матеріал.
Шкода, що цього дотепер не знають індуси і вирубують цілі ліси для спалення своїх померлих. Утім, може бути, що лише під час панування НС трупи горіли самі, а в умовах вільного суспільства — ні, через великий зміст води в клітках. Відповідно до документа, що сплив під час війни в жидівських верствах, у Треблінці було 10 ГК, в яких одночасно поміщалися 6 тис. осіб. Шлях до цих приміщень убивства був обнесений щільною огорожею шириною 1,5 м, а це значить, що ним могли рушити тільки два ряди людей. Між кожною парою тих, що йшли, відстань мусила бути не менше 0,5 м, тобто, утворюється черга довжиною в 2 км.
Згідно з Адельбертом Рюкерлем, котрий був керівником Центру переслідування НС злочинців у Людвігсбурзі, у Треблінці перебувало на службі 35–40 есесівців; тобто у кожній акції спалення на одного есесівця (якщо всі вони займалися тільки цим) припадало по 150 жидів! Жиди проявляли себе, на щастя, надзвичайно кооперативно — замість того, щоб пристукнути кількох есесівців і розбігтися, вони марширували, як повідомляє свідок у Дюссельдорфі, "голі, шеренгами, прямо в ГК".
Бабин ЯрПісля того, як німці у вересні 1941 р. увійшли в Київ, там почалася серія вибухів і пожеж, жертвами яких виявилися сотні людей. Щоб помститися за це, німці, нібито, зібрали 33 тис. жидів, відвели їх на окраїну міста, розстріляли і кинули в яр. Пізніше там було вбито ще десятки тисяч жидів. Рівно два роки потому, коли Червона Армія підступила до Києва, трупи були вириті й спалені, як і варто очікувати, без залишку. Тож і від цього злочину не залишилося ніяких доказів.
Герберт Тідеман і Удо Валенді досліджували історію Бабиного Яру. Повідомлення свідків переповнені всіма мислимими і немислимими протиріччями. Перед розстрілом жертв нібито кололи багнетами, заривали в землю живцем і т. п.
З роками число жертв збільшилось до 300 тисяч.
Річ у тім, що до моменту вступу німців у Київ, там не було навіть 33 тис. жидів, не говорячи вже про 300 тис., оскільки всі вони вчасно були евакуйовані.
Наукові дослідженняа) вивчення Фрідріхом Паулем Бергом "знарядь убивства"
Американський інженер Ф.П.Берг дослідив дизельний двигун як знаряддя вбивства. Він довів цілковиту абсурдність цієї легенди. Річ у тім, що це вкрай клопітно, трудомістко, неефективно, оскільки такий газ містить багато кисню і мало окису вуглецю. У бензиновому двигуні на 1 м3 вихлопу припадає 5 % і більше вуглекислоти, у дизельному не більше 1 %, якщо навіть він працюватиме на холостому ході. Було б набагато ефективніше просто зачинити жертви в камері без вікон.
Якщо голокост був, то його виконавці були технічними геніями, адже їм все-таки вдалося непомітно для всього навколишнього світу перевезти мільйони людей в центри знищення, отруїти газом і спалити без залишку, але от вражаючу неефективність знаряддя вбивства вони не врахували! Як і історію з циклоном-Б, історію з дизельним двигуном придумали профани в хімії. Однак двигун цей, на загибель голокостникам, указаний у всіх книгах з історії, і нікуди його звідти не забрати.
б) дослідження Арнульфом Ноймайером способу усунення трупів
А. Ноймайер — інженер. У своєму дослідженні він виходив із цифри в 875 тис., що була названа на процесі Дем’янюка. Для того щоб 875 тис. трупів спалити на відкритому повітрі, потрібно, за витрачання 200 кг дров на труп, — 195 тис. тонн. Таким чином, йдеться про ділянку лісу в 6,4 км довжиною і 1 км шириною. Для процедури спалення, що тривала, як стверджують, з початку березня і до кінця серпня 1943 р., була потрібна щоденна робота 2800 лісорубів, з урахуванням того, що одна людина валить на день, очищує, розпилює і складує одне дерево. Однак, як оповідає література з "голокосту", у Треблінці було всього 500 "робочих жидів", з яких, як повідомляє Ріхард Глоцар, "що вижив у голокості", команда лісорубів складалося тільки з 25 чол., тобто 1,5 % від необхідної кількості. Крім того, поблизу Треблінки немає справжнього лісу. А чи може бути непоміченим транспортування залізницею 195 тис. тонн деревини? Або деревину добували якимось іншим способом?
Рушимо далі. 875 тис. трупів утворюють 2900 тонн золи; додамо до них 100 тонн деревної золи. Втім, в золі сотень тисяч трупів залишаються неспалимі частини — тобто одних зубів 20–30 млн. штук. І якби Совєти або поляки знайшли хоч невеличку частку всіх цих залишків, то з надзвичайним галасом зараз же зібрали б міжнародну комісію і продемонстрували б світу докази німецької жорстокості. Але вони цього не зробили. Чому?