в) абсурдність легенди про "суто винищувальні табори"
В антиревізіоністському творі Тілла Бастіана офіційна мудрість про "табори знищення" викладається так:
"Осінь 1943 року. В 300 км на північ від Освенціму коять свою чорну справу Собібор і Треблінка. Коли масові вбивства там припинилися, головним центром знищення, якого світ не знав, став табір Освенцім-Біркенау.
Рудольф Хесс, який відвідав табір знищення Треблінка (у червні 1941 р., за 13 місяців до початку його існування!), отак пишався поліпшенням, яке він у себе ввів.
"Комендант табору Треблінка, — повідомляє Хесс, — сказав мені, що 800 тис. він ліквідував за півроку. Він застосовував моноксид, який мало ефективний. Коли я побудував будинок знищення в Освенцімі (який? їх там багато), я використовував циклон-Б… Іншим поліпшенням було те, що ми побудували ГК, що вміщали відразу 2 тис. чоловік, тоді як у Треблінці в кожній з 10 ГК поміщалося лише по 200 чоловік".
Цим пасажем пан Бастіан з усією ясністю показує, за кого він приймає своїх читачів: за йолопів. Він заявляє: "У Бельзеці за 10 місяців — табір відкритий у березні 1942 р. — було вбито і спалено на відкритому повітрі 600 тис. чоловік. У Треблінці… 974 тис., майже всі жиди, з них 894 тис. — за 8 міс., тому що в інший час, згідно з Хессом, за 6 міс. спромоглися ліквідувати тільки 80 тисяч".
Однак навіщо тоді було навесні 1943 р. в Біркенау зводити в крематоріях ГК, якщо так ефективно функціонували інші табори знищення? Лише в Бельзеці і Треблінці за таких темпів роботи можна було без проблем знищити всіх захоплених жидів. Чому так несвоєчасно були зачинені обидві "фабрики смерті" і вирішено було зводити ГК в Освенцімі?
Будівництво 4-х крематоріїв у Біркенау голокостники пояснюють необхідністю позбутися трупів отруєних. Проте, навіщо зводити крематорії, якщо будь-яку кількість число трупів можна за допомогою горючих матеріалів і без них просто спалити на відкритому повітрі, не залишаючи ніяких слідів? І чому ж "газ моноксид був не ефективний", якщо за його допомогою в рекордно короткий термін угробили 1,824 млн. чоловік?
Чим були Треблінка, Бельзець та Собібор насправді?Без сумніву, після повстання у Варшавському гетто сотні тисяч жидів були депортовані до Треблінки. Вона була транзитним табором. Знищити і спалити там 1 млн. жертв було технічно неможливо. Не була вона і робочим табором, оскільки була занадто невеликою. Такою була Треблінка 1; розташована за 3 км від неї Треблінка 2 була робочим табором. Свідки повідомляють, що жидів із Треблінки перевезли до інших таборів, зокрема, до Майданеку. Для чого, запитується, потрібно було возити жертви з одного "табору знищення" до іншого, добродії голокостники?
Також є правдоподібним, що Треблінка служила проміжним табором для перевезених у білоруські колонії, існування яких визнають прихильники теорії знищення. Такими проміжними таборами швидше за все й були Собібор і Бельзець, на користь чого говорить їхнє розташування на сході від Варшави.
Чи знищили німці документи? Хтозна… Усе-таки, чому в Освенцімі абсолютно всі папери залишилися недоторканими? Нам здається, що там, де документів немає, їх заховали, позаяк вони спростовують легенду про "голокост". У найближчі роки тут можна чекати цікавих відкриттів.
XII. Чудеса на конвеєрі
У звеличеній ЗМІ до небес, перетвореній на кінофільм книзі "Смерть — майстер з Німеччини", Лео Рот і Еберхард Джекел пишуть: "Убивство європейських жидів унікальне. Ніколи до того держава не приймала рішення — огульно, без залишку — винищити відібрану нею групу населення, включаючи старих, жінок, дітей, і реалізувати це рішення за допомогою державної сили так, що приналежних до цієї групи не лише вбивають усюди, де їх схоплять, але ще й везуть на велику відстань з однією метою: убити в спеціально створених для цього установах".
Давайте погодимося, що НС справді вдалося заховати всі докази цього безоглядного масового вбивства цілого народу, і перейдемо до наріжного питання: чи справді всі жиди, котрі потрапили до рук німців, “включаючи жінок, старих, дітей”, були “огульно, без залишку винищені”? Дати відповідь на це питання елементарно просто, для цього потрібно лише регулярно читати пресу й, читаючи, трошечки думати.
Почнемо наш рейд полями преси вільного світу зі статті в "Шпігелі" (№ 51, 1992 р.), яка має назву "І тоді я пішов у ніч". У ній йдеться про низку жидів, "котрі пройшли нацистський табір смерті й залишилися живі". Ось кілька прикладів: