Волокін запитально глянув на Каздана. «Кіт із дев’ятьма хвостами» був останнім місцем у світі, де він сподівався прослухати урок теології. Мілош провадив:
— Не дивіться так, друзі. Я розповідаю про дуже конкретні відчуття. Ви ніколи не помічали, що коли вам хочеться їсти, ваша совість загострюється? Ви підіймаєтеся вгору на щабель розвиненішої совісті. Гартман, певно, пережив цей досвід у повоєнному Берліні. Коли він перебував у стані містичної кризи, голод підсилював його видіння, його одкровення… Він знайшов власну дорогу: дорогу молитви, посту, умертвіння плоті… Такі випробування відкривають вам душу, друзі. Дух удосконалюється, загострюється і стає спроможний побачити Бога. Буддисти називають це пробудженням. Суфії-мусульмани практикували цей досвід протягом століть. Але серед християн ця дорога втілена в конкретному образі. В образі Христа. Месія прийшов на Землю в людському тілі. Він страждав фізично, щоб віднайти дорогу до Свого Отця. Його страждання було дорогою. Він показує нам дорогу. В «Асунсьйоні» наслідування Христа стало дуже конкретним. Гартман звертався насамперед до дітей. Тому він застосовував дуже переконливі приклади. Під час сеансів шмагання він користувався спеціальним деревом. Деревом, із гілля якого колись був сплетений вінець Христа. У такий спосіб діти, страждаючи, могли ототожнювати себе з Ісусом. Як звичайна дитина ототожнює себе з телевізійним героєм, коли вдягає маскарадний костюм.
Волокін і Каздан переглянулися. Якщо вони досі хотіли знайти зв’язок між минулим і сучасним, між «Колонією» і сьогоднішніми вбивствами, то тепер вони його знайшли. Клятий вузол, затягнутий навколо акації в Ботанічному саду…
Мілош додав із лагідними нотками в голосі:
— А знаєте, ті страждання не були марними. Ми взяли на себе космічну місію. Якщо Христос прийшов на Землю страждати, то він зробив це для того, щоб спокутувати наші гріхи. Ось у чому полягає роль страждання. Воно очищає Землю! Саме це ми й робили в «Колонії». Ми спокутували через свої муки гріхи людські. В очах Гартмана наша спільнота була абсолютно необхідною. Ми були концентрацією віри та болю, вогнищем, яке відновлювало рівновагу на своєму рівні, у світі грішників…
Волокін утрутився в розмову. Він хотів повернутися до речей конкретніших:
— Ця теорія не пояснює нам, чому 1973 року «Колонія» стала центром тортур, де катували політичних в’язнів.
— Гартман не мав анінайменшої пошани до генералів із Сантьяго. Анітрохи не цікавився і політичними катаклізмами, що відбувались у країні. Для нього був важливим лише погляд Бога, спрямований на нас. Лише наша боротьба з дияволом мала значення.
— Не бачу зв’язку.
— Одним із облич диявола був комунізм. Треба було рятувати заблудлих в’язнів. Примусити їх заговорити, звичайно ж, але також очистити їх. Катуючи їх, ми рятували їхні душі. Ми навчали їх, так би мовити, розмовляти з нашим Отцем. На жаль, дуже мало з них виживало. У лікарні відбувалося багато дивних речей, але нас туди не допускали. Лікарі застосовували там давній добрий досвід, набутий ними в концентраційних таборах.
Мілош зсунувся на своєму троні, й пролунав якийсь дивний дзенькіт. Волокін запитав себе, чи цей товстун не підкладає собі під зад скляні скалки.
— Скільки часу ти пробув у «Колонії»?
— Я жив там до кінця її золотого віку, до 1979 року.
— Ти катував людей у «Колонії»? Я хотів сказати: політичних в’язнів?
— Це входило до системи виховання агоге. Мені було сімнадцять років. Я пройшов навчання. Тепер настав час повертати борги. Так, я застосовував ті тортури, яких вимагали від мене. Без відповідного стану в душі. Дитина не має власних поглядів. Вона знає тільки те, чого її навчили. Поплічники Пол Пота в Камбоджі були дітьми. У Ліберії діти грали у футбол головами, які вони й зітнули.
Мілош з’єднав руки в жесті комічної молитви:
— Отче, прости їм, бо вони не відають, що творять!
— За яких обставин ти покинув «Колонію»?
— Я втік. Вони не переслідували мене. Там і без мене вистачало котів для шмагання. «Колонія» перетворилася на справжню фабрику тортур. І вони були певні, що я здохну в дорозі. Або буду заарештований військовими.
— І як тобі вдалося вибратися звідти?