Там, у сірому кабінеті з картинами на стіні, серед дорогих меблів, під світлом мансардного вікна вони дізнавалися про міру своїх прогріхів; зіщулившись у кріслах, вони бачили, як він заради їхнього ж добра вдавався до дивовижних трюків зі своїми руками, які він розставляв, а тоді раптом притискав до боків, аби довести (якщо якийсь пацієнт був надто впертий), що сер Вільям — господар власних дій, а от пацієнти — ні. Слабші розклеювалися, хлипали, підкорялися; інші, натхнені Бог знає яким безумством, називали сера Вільяма просто в лице ошуканцем; навіть ще більш нечестиво ставили під сумнів саме життя. Навіщо жити? — допитувалися вони. Сер Вільям відповідав, що життя — чудове. Аякже, коли леді Бредшоу із страусовим пером висіла над каміном, а щодо його доходу, то він становив близько дванадцяти тисяч на рік. Але щодо нас, заперечували вони, життя виявилося не настільки щедрим. Він неохоче погоджувався. Їм бракувало відчуття міри. А може, зрештою, і Бога нема? Він знизував плечима. Словом, жити чи не жити — це наша справа? Але тут вони помилялися. Сер Вільям мав друга в Сурреї[27], де їх і вчили, як відверто зізнавався сер Вільям, цьому нелегкому мистецтву відчуття міри. Тим паче, що були ще й усілякі вподобання з боку сім’ї, честь, відвага і чудові перспективи. Рішучим поборником всього цього і виступав сер Вільям. Якщо вони не допомагали йому, то на допомогу він кликав поліцію й загальне громадське благо, яке там, у Сурреї, казав він дуже тихо, піклувалося про те, щоб покласти край цим антигромадським виявам, результату чи наслідку недоброї породи. А тоді зі схованки крадькома виходила й займала свій трон та богиня, чия жага — долати спротив, неминуче штампувати на інших святилищах свій образ. Оголені, безборонні, виснажені, всіма покинуті, вони отримували відбиток волі сера Вільяма. Він накидався, він пожирав. Він зачиняв людей. Саме це поєднання рішучості з людськістю в серові Вільямі і вселяло любов до нього з боку родичів його жертв.
Але Реція Воррен-Сміт вигукнула, йдучи по Гарлі-стріт, що він їй нітрохи не сподобався.