Тирада 6
Залиш свій дім з одним вікном і йди,
нехай загрозливо подивляться услід
тополі, котрі зостаються;
один тепер, цілком один,
немає тих, кого любив,
що втримати могли, сказавши:
«Ми твої!»
Іди тепер, як знаєш, пілігриме,
шляхи, прокладені в світах, усі твої.
Немає тих, кого любив,
і щезли вороги, які
могли затримати, сказавши:
«Ми твої!»
Гойдається міх, падає сніг,
сопілка новá і пісня новá.
Епістоли, яка надійде потім,
не прочитає вже ніхто, — і ти,
і можна буде не відписувати, — вперше, —
чому вагаєшся, іди!
Гойдається міх, сиплеться сніг,
сопілка стара і пісня стара.
Креше мороз, бреше чийсь пес,
кличе ятряний маєток з небес.
Тирада 7
Пречиста Діво, помагай мені
шукати шлях у золотім вогні.
Порадь, коли я ради вже не жду,
і захисти, і заступи, і порятуй.
Дай лише ті слова, які Тебе достойні
у вищих небесах, на дорогому троні.
Осяй сирітську мову українську,
вгорни її у ласку материнську.
Прости, що я, гріховний і нездалий,
прошу цього між тлуму та неслави,
серед видющих, мабуть, найсліпіший,
поміж премудрих, може, найдурніший;
коли вони кричать, я все-таки шепóчу,
з надією: почуєш серед ночі
і зміниш гордий глум на тихий захват,
слабих — на дужих, дужих сповниш страхом.
перед покорою веселих зел та звірів,
перед покарою, що міститься в зневірі.
Щó є вогонь, високий, золотий,
на тверді серця гостро піднятий?
Це добрий меч в руках Твого Дитя.
Це віддих віри нашої. В Буття!
Тирада 8
Єдиному, Хто вміщує в Собі
зорю і павутину на траві;
Хто промовляє хмарами, дощем,
соборами, зруйнованими вщент;
Хто зі Свого квітучого огроду
зірвав полин для нашого народу, —
у бурштинóвий кинутий огром,
возношу славу Таїні Його,
в якій знайшлося місце для заглад,
обіцянок дотриманих і зрад,
і воєн, розповсюджених, як тля,
що завдяки їм обертається земля,
і миру, коли вішають дурних,
повій катують, і регочуть із святих,
а спочиваючи — хоронять молодих,
а засинаючи — поважно піють гімн, —
у ньому кожне слово — мов батіг,
для тих, що не співають, і для сих.
«О, Таїно, — кажу собі тихцем, —
не відринай мене за все оце,
коли знайшлося місце для т а к о г о,
невже мене не знайдеться для Бога?»
Тирада 9
Вже котрий вік ми доживаєм тут,
щодня чекаючи роз’яснювальний Суд,
а суду все нема, і страшно, як завжди,
коли ніхто не зважиться судить;
коли Ісайя кається в газетах —
про істину шепочуться в кльозетах;
коли про істину шепочуться в газетах,
тоді Ісайя кається в кльозетах.
«О, Таїно, — кажу собі тихцем, —
ти не знущаєшся над бідним Москальцем?
Якщо це є Закон, у всьому незбагненний,
то, може, не такий і я мерзенний?
Якщо ж це є порушення Закону,
чому Ніхто не відновить основу?»
Тирада 10
«Бог знищить все, що сотворив квітучим,
він так могутньо владарює сущим», —
це правда, Нізамі, та чи остання?
Це Бог тобі таке дає питання.
Однаковий до всіх, але дозволь спитати,
чому по-різному ми можем трактувати
вогонь, в який ступає жінка Рами,
і полум’я, що пожирає храми,