Ну, думайте собі на здоров'я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися...
- Ну, що ж, товариші, давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушниці й по місцях. Де ж це... стопка? Прохав же покласти!
- Що, нема?
- Нема!
- А я взяв! Я поклав собі за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзаці прив'язую, щоб не забути. По-моєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш!
- Доведеться й собі прив'язувати! А сьогодні, прошу вас, позичте вашої... Капризна це, я вам скажу, штука, як з "горлушка"... Повітря чисте, на широке диханіє візьмеш, а воно темно, не встигнеш і зітхнути, як уже "горлушко" біля "донушка".
Тут і починається найцікавіший момент качачого полювання.
Це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя.
Спільна для всіх мисливських оповідань риса - це те, що всі вони - факти, що все це насправді було, що: "розкажу, то не повірите, але це - факт!"
...Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги, рипить Віз, дишель свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань...
І вільно дихається, і легко дихається...
Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає...
Сусіда тяжко якось зітхає...
- Про що думаєте, Іване Івановичу?
- Про Америку! Яка все-таки техніка.
- А що таке?
- Кажуть, двоствольну стопку видумали!
І тихо... Поснули...
"Раннім-рано та ранесенько", ще ледь-ледь починає сіріти, штовх вас у бік:
- Вставайте! Вставайте! Час уже!
- Г-г-г! М-м-м!
- Вставайте!
- М-м-м!
- Б-б-бах!
З криком: "Бомбьожка!" ви зриваєтесь і мчите.
-- Куди? Куди?
- В бомбосховище!
- Тю на вас! То я в крижня гахнув!
- І промазав.
- Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув!
Почалася ранкова зорька...
Тут уже все залежить од вашого уміння, від майстерства і практики...
Качка, як відомо, птах... Вона - літає...
Як її стріляти?
Дуже просто: цільтесь обов'язково в око. І бахкайте.
- Бах! - і в торбу. Бах! - і в торбу.
А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! - і повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось із мисливців кілька качок, киньте:
- Карбованців, мабуть, по надцять тепер штука... Бо однаково, коли приїдете додому, несвідомі члени вашого посемейства спитають вас:
- Дорогі, мабуть, тепер качки?
Ви на це не звертайте уваги й береться зразу ж готувати янтаревий суп із дикої качки...
Найперше й найголовніше - обскубти качку.
Робити це краще в себе в кабінеті. Щоб не заважало вам уже вискубане пір'я, одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був: ви скубнули, вітерець підхопить, і пір'я вам не заважає... І качка обскубана, і кабінет - перина...
Обскубли, тоді вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатший:
- Уже обскуб! Мамо, зваріть супу!
Дуже це смачно у мамів виходить.
Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам:
- Та це ж курка, а не качка! - ви авторитетно заявіть:
- Це - качка. Тепер усі такі качки пішли. Яровизовані...
- А чому в неї горло перерізане?
- Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати. Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й... зарізалась. Що ж тут дивного?! Варіть уже, прошу вас!
Залишається, отже, останні: їсти суп.
- Як його їсти? Ложкою!
Попоївши, лягайте на канапу й читайте "Записки охотника" Івана Сергійовича Тургенєва. Прекрасна книжка!
1945
ЛИСИЦЯ
Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру і задрімає зимовим спокійним сном.
Тоді шкурка в лисиці робиться густа-густа та лискуча, та пухната, а, як відомо, лисицю полюємо виключно через її знамените хутро, що має наукову назву - горжетка.
Лисиці водяться у нас в Радянському Союзі геть-чисто на всенькій його території - і на ланах, і на болотах, і в лісах та перелісках.
За весь час нашого свідомого полювання нам доводилося бачити лисиць по всіх вищесказаних місцях і на всіх тих місцях в них стріляти.
Збираєтесь ви, значить, на лисиць.
З цього приводу ви говорите вдома:
- На лисиць поїду! У Сріблянському ярку, казав Посип Явдокимович, два виводки. Поїду, - чотири-п'ять лисичок тарарахну - от воно: тобі горжетка. Це, як чотири! А як п'ять - то й мені горжетка.