98 Втрат, адже ваші дари вільні від будь-яких втрат!99 Поки ще в гавані я, хай легкий мені подув сприяє:100 Далі — потужніших сил нам знадобляться вітри.101 Отже, з плекання почну. Як плекаєш — лоза виноградна102 Дасть тобі добре вино, нива — пшеницю гінку.103 Врода є даром богів. Чи багато з вас хвалиться нею?104 Ні. Бо далеко не всім випав на долю цей дар.105 Дбайте про вигляд самі. Не поможе й врода недбалій,106 Хоч би обличчям була рівна Венері самій.107 Скажеш: давніше не так, як тепер, чепурились дівчата —108 Й чоловіки — відповім — не чепурились тоді.109 Що Андромаха колись груботкану сорочку носила —110 Дива нема: її муж — грубим воякою був.111 Як прибиралася б ти для Аянта, який прикривався112 Шкурами з семи биків — вежоподібним щитом?113 Рим, неотеса колись і простак, — нині золотом сяє:114 Ставши над світом усім, світу багатства посів.115 На Капітолій поглянь, на нинішній і — на колишній:116 Заприсягнешся, що тут править Юпітер новий.117 Нині сенат — це споруда, високого збору достойна,118 Ну, а за Тація[7] — хмиз правив за крівлю низьку.119 Де височать і для Феба й вождів наших пишні будівлі,120 Чи не паслись в давнину звиклі до плуга воли?121 Інші хай хвалять той вік! Щодо мене — себе я вітаю122 З нинішнім: любий мені нинішній спосіб життя!123 І не тому, що податливе золото з надр добувають,124 Що кораблями везуть пурпур із дальніх країв,125 Що навіть гори принижують кайлом, лупаючи мармур,126 Що від навалених брил синь відступає морська —127 Ні! Лиш тому, що ми тонші тепер, що предкам, нарешті,128 Грубість лишили сільську, той невідчепний реп'ях!129 Тож не обтяжуйте вушок своїх тягарем самоцвітів,130 Що з зеленавих глибин смаглий індієць дістав,131 Не виступайте у шатах важких, що золотом ткані:132 Всі ці принади-пастки часто відстрашують нас.133 Тонкощі ваблять зате. Не лишайте безладним волосся:134 Буть йому гарним чи ні — це вже залежить од рук.135 Зачісок безліч бува. Щоб із них відповідну обрати —136 Дзеркальце вам, жіночки, першу пораду подасть.137 Та, що з довгастим лицем, посередині проділ хай робить,138 Як Лаодамія; їй — гладко чесатись велю.139 А кругловида — пучком хай на маківці згорне волосся,140 Щоб, коли врода така, вуха відкриті були.141 Іншій — хай по раменах воно, як у Феба, спливає,142 Бога, коли він до рук ліру співучу бере.143 Декотрі хай його в'яжуть вузлом, як Діана це робить —144 Та, що по горах-лісах звірів лякливих жене.145 Цій до лиця, коли вільно по плечах спадає волосся,146 Тій — треба туго сплести, мовби приборкать його;147 Ще котрась хай гребінцем черепашим додасть йому блиску,148 Врешті, в котрої витке — хай собі в'ється воно.149 Та чи вестимеш ти лік жолудям на розлогому дубі,150 Бджолам — на Гиблі-горі, а звірині — серед Альп?151 Так неспромога й мені всі ті зачіски тут описати:152 З кожним-бо днем постає щось небувале, нове.153 Часом недбалість удавана вабить: ця зачіска, скажеш, —154 Ще від учора, вона ж — тільки-но з-під гребінця!155 Хай випадковим здається мистецтво. В захопленім місті156 Вгледів Іолу Алкід: "Ось кого, — мовив, — люблю!"157 Так і тебе взяв, на Кріті покинута діво, на повіз158 Вакх, а сатири — "Евой!" — дружньо гукали. — "Евой!"159 О, як турботливо мати-природа красі вашій годить!160 Скільки-то способів є ваду затерти якусь!161 Гірше доводиться нам: як Борей восени обриває162 Листя з дерев, так літа — кучері нам з голови.163 Жінка свою сивину зафарбовує зіллям германським:164 Барві підробній, новій заздрити справжня б могла.165 Жінка — мов пава пливе, на маківці — стогом волосся166 (Куплене!): гроші й чуже владне зробити твоїм.167 Та й купувати не сором тепер на виду всього люду —