Выбрать главу

На цій протилежності чоловічого та жіночого також ґрунтується міжособистісне творення. З погляду біології це очевидно: злиття сперматозоїда та яйцеклітини є основою народження дитини. Але із суто психологічної позиції відбувається те саме: в любові і чоловік, і жінка відроджуються. (Гомосексуальний розлад призводить до неможливості досягти такої єдності протилежностей, відтак гомосексуал потерпає від самотності, що її не здатен побороти, і така невдача може спіткати звичайного гетеросексуала, який не годен любити.)

Таке протиставлення чоловічого й жіночого начал існує і в природі — і не тільки у тварин та рослин (це очевидно), а й у протиставленні двох основних функцій — отримання і проникнення. Це протилежність землі й дощу, річки й океану, ночі і дня, темряви і світла, матерії та духу. І таку думку експресивно висловив видатний мусульманський поет і містик Румі:

Воістину, хто любить — то завжди його Шукає і кохана, як і він її шукає. Як блискавка любові втрапила тобі у серце — знай: У серці іншому також живе любов. Здіймається любов до Бога в твоїм серці? То сумніви відкинь — бо ж любить і тебе Він. Не буде оплесків, якщо твоя рука Не зможе іншої руки торкнутися. За мудрим повелінням Бога Ми полюбили ближнього свого. За замислом цим все у світі Парується з собі подібним. Бо мудрі знають: чоловік — то Небо, А жінка є Земля. Вона плекає все, Що Небо їй дає. Коли тепла бракує — Його їй Небо посилає. Свіжості й вологи мало — Вони із Неба линуть. Небо здійснює свій рух, мов чоловік, Що годувальником є для жони своєї. Земля ж є берегинею — вона народжує й годує Дітей своїх. Земля і Небо розумом наділені, бо ж бачиш: Вони працюють, як розумнії істоти. Якби ці двоє та не мали втіхи одне від одного, Чи прагнули б єднання — мов закохані? І без Землі невже розквітли б квіти та дерева? Чому вродитися з дощу й тепла від Неба? Господь-бо наділив бажанням чоловіка й жінку Єднання прагнути, щоб врятувати світ. Так само кожна часточка жива у світі Є спраглою до іншої — подібної до себе. На погляд перший День та Ніч є ворогами, Мета ж у них одна. І люблять одне одного вони заради плідної обох роботи. Без Ночі не отримала б людська природа всього того, Що має витрачати День[16].

Проблема протилежності чоловіків та жінок веде до дискусії про любов та статеві стосунки. Раніше я вже зауважував, що Фройд помилявся, розглядаючи любов виключно як прояв — чи сублімацію — статевого потягу, не взявши до уваги, що сексуальне бажання є одним із проявів потреби в любові та єднанні. Проте помилка Фройда значно глибша.

Згідно зі своїми переконаннями фізіологічного матеріалізму, у статевому інстинкті він бачить результат хімічного напруження в тілі, що спричиняє страждання й вимагає полегшення. Метою статевого потягу є зняття цього болісного напруження, а сексуальне задоволення допомагає його позбутися. Ця думка була б доречною, якби сексуальний потяг діяв так само, як голод чи спрага, що з’являються, коли організму чогось бракує. За такого підходу сексуальний потяг — це свербіж, позбутися якого допомагає сексуальне задоволення. Насправді ж, якщо взяти до уваги цю концепцію, ідеальним сексуальним задоволенням була б у цьому разі мастурбація.

Це парадокс, але Фройд ігнорує психобіологічний аспект сексуальності, чоловічо-жіночу протилежність — і бажання їхнього возз’єднання. Цю хибну думку, імовірно, підсилили надзвичайні патріархальні переконання Фройда, через які він зробив висновок, що сексуальність per se[17] властива чоловіку, а тому проігнорував специфічно жіночу сексуальність. Він висловив свою думку у «Трьох статтях до питання теорії статі», зауваживши, що лібідо зазвичай має «чоловічу природу», незалежно від того, чоловіче воно чи жіноче. Аналогічна ідея в раціоналізованій формі висловлена в теорії Фройда про те, що маленький хлопчик сприймає жінку як кастрованого чоловіка, а вона сама повсякчас намагається компенсувати «втрату» чоловічих статевих органів. Одначе жінка — це не кастрований чоловік, її сексуальність є специфічно жіночою, їй не притаманна «чоловіча природа».

вернуться

16

R. A. Nicholson. Rümi, George Allen and Unwin, Ltd., London, 1950, pp. 122–3.

вернуться

17

«Як вона є».