Сексуальний потяг між представниками протилежних статей мотивується потребою зняти напруження лише частково: це здебільшого потреба в єднанні з протилежним полюсом. Насправді еротичний потяг виявляється не тільки в сексуальному потягу. У характері є чоловічі й жіночі риси, і вони так само наявні в сексуальній функції. Чоловічий характер можна визначити як такий, що має здатність переборювати труднощі, вести за собою, дисциплінувати, йому властивий авантюризм. Жіночому характеру притаманні такі риси, як плідна сприйнятливість, прагнення захищати, реалізм, терпляче ставлення, материнський інстинкт. (Треба завжди пам’ятати, що в кожному індивіді ці якості співіснують, але переважають саме ті з них, що властиві «його» або «її» статі.) Дуже часто, якщо чоловічі якості характеру чоловіка мають слабкі прояви з тієї причини, що на рівні емоцій він залишився маленькою дитиною, він намагатиметься компенсувати їхній брак надмірним акцентом на чоловічій ролі у сексі. Як наслідок, з’являється Дон Жуан, котрому треба доводити свою чоловічу майстерність у статевих стосунках, бо йому бракує впевненості у своїй мужності в характерологічному сенсі. Якщо ж брак чоловічих рис є більш суттєвим, основним — і викривленим, — їхнім замінником стає садизм (застосування сили). Ослаблення або викривлення жіночої сексуальності перетворюється на мазохізм або бажання підкорятися.
Фройда критикували через те, що він надавав сексу занадто великого значення. Цю критику нерідко спричиняло бажання позбутися складника Фройдової системи, що призводив до критики й ворожого ставлення з боку людей із традиційним мисленням. Фройд це чудово усвідомлював — і саме з цієї причини чинив опір будь-якій спробі змінити його теорію статі. Поза сумнівом, свого часу його теорія була справжнім викликом і мала революційний характер. Однак те, що було доречним у 1900 році, через п’ятдесят років утратило свою актуальність. Сексуальні звичаї настільки змінилися, що теорії Фройда вже не шокують представників середнього класу західного суспільства. Це донкіхотівський радикалізм — коли ортодоксальні психоаналітики досі вважають себе відважними і радикальними, захищаючи фройдівську теорію статі. Насправді їхній психоаналіз є конформістським: він не намагається порушувати психологічні питання, що призведуть до критики сучасного суспільства.
Моя критика теорії Фройда полягає не в тому, що він переоцінював секс, а в тому, що він розумів його не досить глибоко.
Він зробив перший крок до відкриття важливого значення пристрастей у взаєминах між людьми: згідно зі своїми філософськими припущеннями він пояснив їх із погляду фізіології. У майбутньому розвитку психоаналізу конче треба скоригувати й поглибити концепцію Фройда, перемістивши його здогади з фізіологічного в біологічний та екзистенційний виміри[18].
2. Любов між батьками і дітьми
У момент народження немовля відчувало 6 страх смерті, якби милосердна доля не оберігала його від усвідомлення тривоги, що її породжує відокремлення від матері, від внутрішньоутробного існування. Навіть після народження малюк майже не відрізняється від того, яким він був до появи на світ: не здатний впізнавати предмети, ще не усвідомлює себе і світ як зовнішнє середовище. Він отримує виключно приємні відчуття від тепла та їжі і все ще не відокремлює їх від їхнього джерела — матері. Мати — це тепло, мати — це їжа, мати — це стан ейфорії від задоволення і відчуття безпеки. За Фройдом цей стан є станом нарцисизму. Зовнішній світ, люди й речі мають для дитини значення лише тоді, коли йдеться про задоволення або негативний вплив на її внутрішній стан. Справжнім є тільки те, що всередині; зовнішнє є реальним тільки залежно від моїх потреб, а не своїх власних потреб чи якостей.
18
Фройд і сам зробив перший крок у цьому напрямку у своїй пізнішій концепції інстинктів життя і смерті. Його концепція життя (еросу) як принципу синтезу й об’єднання зовсім інша, порівняно з концепцією лібідо. Та, незважаючи на те, що ортодоксальні психоаналітики прийняли теорію життя і смерті, це не привело до фундаментального перегляду концепції лібідо, особливо коли йдеться про клінічну практику.