Братня любов — це любов між рівними, та навіть за умов рівності ми не завжди «рівні». Як люди ми всі потребуємо допомоги. Сьогодні це можу бути я, а завтра — ти. Одначе ця потреба зовсім не означає, що один із нас безпорадний, а інший сильний. Безпорадність — це стан, що минає; здатність стояти і ходити є постійною і характерною для всіх.
Утім, любов до безпорадного, бідного чи чужинця і є початком братньої любові. Любити власну плоть і кров — це не досягнення. Тварини люблять своє потомство і дбають про нього. Безпорадний любить свого господаря, бо його життя залежить від нього; дитина любить своїх батьків, адже потребує їх. Любов починає розкриватися тільки в любові до тих, хто не слугує якійсь меті. Важливо, що в Старому Заповіті головним об’єктом людської любові є бідний, чужинець, удова, сирота і, зрештою, національний ворог — єгиптянин та едоміт. Коли людина починає співчувати безпорадному, в ній зароджується любов до свого брата; у любові до себе він любить і того, хто потребує допомоги, любить слабку й беззахисну істоту. Співчуття передбачає елемент знання й ототожнення. «Чужинця не гнобитимеш; ви самі знаєте, як на душі в чужинця, — сказано у Старому Заповіті, — бо ви були чужинцями в Єгипетській землі»[21].
б. Материнська любов
У попередньому розділі ми вже обговорювали природу материнської любові, зокрема коли йшлося про розбіжність між любов’ю матері й батька. Як я вже казав, материнська любов є безумовним ствердженням життя дитини і її потреб. Але до цього опису варто додати ще дещо важливе. Ствердження життя дитини має два аспекти, і перший із них — турбота й відповідальність, що є вкрай важливими для збереження життя дитини та її розвитку. Інший аспект передбачає щось значно глибше, аніж просте збереження. Це настанова, яка прищеплює дитині любов до життя, дарує їй відчуття, що жити — це прекрасно, бути хлопчиком або дівчинкою — це прекрасно, бути на цій землі — прекрасно! Обидва аспекти материнської любові дуже точно висловлені в біблійній історії про сотворения світу. Бог творить світ і людину. Це співвідноситься зі звичайною турботою і ствердженням існування. Однак Господь виходить за межі цієї мінімальної вимоги. Кожен день — день сотворения світу, людини — завершується словами: «І побачив Бог, що воно добре»[22]. Материнська любов дає дитині змогу відчути: добре, що я народилася. Вона плекає в дитині любов до життя, а не просто бажання жити. Цю ідею ілюструє ще один біблійний символ. Землю обітовану (земля завжди символізує матір) описано як край, «що тече молоком та медом». Молоко є символом першого аспекту любові — турботи і ствердження. Мед символізує солодкий смак життя, любов до нього — і щастя жити. Більшість матерів здатні давати «молоко», та мало хто може водночас дати й «мед». Щоб мати змогу давати «мед», жінка повинна бути не тільки «хорошою матір’ю», а й щасливою людиною — а цього вдається досягти не всім. Цей вплив на дитину важко переоцінити. Любов матері до життя передається дитині так само легко, як і її тривога. Обидва відчуття глибоко впливають на особистість дитини загалом; з-поміж дітей (і дорослих) можна впізнати тих, хто отримував тільки «молоко», а хто — «молоко і мед».
На відміну від братньої й еротичної любові, що передбачають любов між рівними, стосунки матері й дитини за своєю природою рівності не передбачають: один потребує допомоги, а інший її забезпечує. Саме через ці альтруїстичні риси та відсутність егоїзму материнську любов вважають за найвищий прояв любові та найбільш священний зв’язок серед усіх емоційних зв’язків. Утім, скидається на те, що справжнє досягнення материнської любові полягає не в любові матері до немовляти, а в її любові до дитини, яка росте. Переважно більшість матерів залишаються такими, що люблять, допоки дитина зовсім маленька й повністю від них залежить. Жінки здебільшого хочуть мати дітей, почуваються щасливими, коли в них з’являється немовля, й охоче про нього піклуються. І все це — незважаючи на той факт, що вони нічого не «отримують» від дитини натомість, окрім усмішки чи задоволеного виразу обличчя. Здається, ніби така настанова любові частково походить із комплексу інстинктів, що притаманні самкам тварин і водночас жінкам. Та хай яким важливим є цей інстинктивний чинник, цей тип материнської любові визначають і специфічні чинники людської психології. Один із них можна знайти в нарцистичному елементі материнської любові. Оскільки мати все ще відчуває немовля як невід’ємну частину себе, її любов і палке захоплення ним можуть бути засобами задоволення нарцисизму. Інший мотив можна розгледіти у прагненні матері до влади, до володіння. Безпорадна дитина, що повністю підкоряється її волі, є природним об’єктом, який задовольняє потреби владної жінки, котра воліє кимось володіти.
21
Вихід, 23:9. Аналогічну думку висловив Герман Коген у своїй книжці «Релігія розуму з юдейських джерел» (