По-перше, її часто плутають із вибуховим досвідом «поринання в любов», раптовим руйнуванням бар’єрів, які досі існували між двома незнайомими людьми. Та, як я вже зауважував раніше, досвід раптової близькості за своєю природою нетривалий. Після того як ми пізнаємо незнайомця, в нас уже немає потреби долати бар’єри, щоб досягти раптового зближення. Тепер ми знаємо «кохану людину» так само добре, як самих себе. Хоча, мабуть, краще було б сказати — так само погано. Якби ми пізнали іншу людину глибше, якби могли пізнати нескінченність її особистості, ця людина ніколи б не була такою знайомою — диво подолання бар’єрів траплялося б щодня, знову й знову. Однак більшість людей надто швидко вивчає й виснажує і свою, і чужу особистість. Близькості вони досягають переважно через сексуальний контакт. А оскільки такі люди вважають відокремлення від іншої людини виключно за фізичне розділення, подолати таке відокремлення можна за допомогою фізичного возз’єднання.
Окрім цього, є й інші чинники, які для багатьох людей означають подолання відчуження. Говорити про особисте життя, надії і тривоги, демонструвати свої дитячі риси, віднаходити спільний інтерес зі світом — усе це сприймають як подолання відчуженості. Як близькість сприймають навіть прояви гніву, ненависті, брак стриманості, і цим можна пояснити збочену приязнь подружжів, які досягають близькості тільки в ліжку або ж під час проявів взаємної ненависті й люті. Та ці всі типи близькості з часом підупадають. У результаті людина починає шукати любові з новою особою, новим незнайомцем. Цей незнайомець знову перетворюється на «близьку» людину, відчуття закоханості поновно є таке сильне та збудливе, і знову-таки воно поступово починає слабшати. Як наслідок — прагнення нового завоювання, нової любові, що супроводжується незмінною ілюзією про те, що нове кохання відрізнятиметься від попередніх. Здебільшого такі ілюзії підтримує оманливий характер сексуального жадання.
Сексуальний потяг спрямований на злиття, він не є виключно фізичним бажанням зменшити болюче напруження. Утім, його може підживлювати тривога, спричинена самотністю, стремління підкорювати чи підкорятися, марнославство, потреба завдавати болю чи навіть руйнувати. І водночас його може стимулювати любов. Скидається на те, що сексуальний потяг годен легко змішуватися з будь-якою сильною емоцією і спричинятися нею, а любов — просто тільки одне з цих відчуттів. Оскільки у свідомості більшості людей сексуальний потяг є невіддільним від любові, вони роблять хибний висновок про те, що любов можлива тільки за умови взаємного жадання одне одного. Любов може стимулювати бажання сексуально возз’єднатись — у такому разі фізичним стосункам бракуватиме жагучості, прагнення завоювати або підкоритись, але вони сповнюватимуться ніжності. Якщо жадання фізичної близькості не народжується з любові, якщо еротична любов не є водночас любов’ю братньою, вона не веде до єднання, крім такого, що є оргіастичним і нетривалим. На якусь мить статевий потяг створює ілюзію єдності, одначе за відсутності любові у цій «єдності» люди залишаються так само чужими, як і до неї. Іноді вони починають соромитися чи навіть ненавидіти одне одного, бо коли ілюзія зникає, вони відчувають свою відчуженість іще гостріше. Поза сумнівом, ніжність не є сублімацією сексуального інстинкту, хоч саме так вважав Фройд. Це прямий результат братньої любові, що існує як у фізичних, так і в нефізичних формах любові.
Еротична любов є винятковою, чого бракує братній та материнській любові. Цей винятковий характер еротичної любові потребує подальшого розгляду. Дуже часто винятковість такої любові помилково вважають за власницьку прив’язаність. Можна часто зустріти двох «закоханих», які люблять тільки одне одного й не відчувають любові до інших. Насправді їхня любов є самозакоханістю à deux[23]: це двоє людей, які ототожнюють себе одне з одним і розв’язують проблему самотності шляхом розширення індивіда до пари. Вони мають досвід подолання самоти, та оскільки відсторонилися від решти людей, ці особи залишаються відокремленими одне від одного й відчуженими від самих себе. Таке відчуття єдності насправді ілюзорне. Еротична любов виняткова, але за її умов людина любить в іншій людині все людство, усе живе. Вона є винятковою лише в тому сенсі, що я можу повністю і пристрасно злитися тільки з однією людиною. Така любов виключає любов до інших лише коли йдеться про еротичне злиття, повну віддачу в усіх аспектах життя, але не в сенсі глибокої братньої любові.