Урешті-решт на формування мислення Фройда значною мірою вплинув матеріалізм того типу, що переважав у XIX столітті. Існувало переконання, за яким підґрунтям усіх психічних явищ були явища фізіологічні; отже, Фройд пояснював любов, ненависть, честолюбство і ревнощі як різноманітні прояви численних форм сексуального потягу. Він не розумів, що справжню основу треба шукати в людському існуванні загалом — і передусім у тому, що є характерним для всіх людей, а вже потім у реальному житті, яке визначається специфічною структурою суспільства. (Рішучий крок у напрямку виходу за межі такого матеріалізму зробив Маркс у своєму «історичному матеріалізмі», відповідно до якого ключем до розуміння людини не є ні її тіло, ані інстинкт (на кшталт потреби в їжі чи володінні чимось), а життя людини загалом, її «практика життя».) Згідно з Фройдом, повне й розкуте задоволення всіх інстинктивних бажань забезпечує психічне здоров’я і щастя. Та очевидні клінічні факти свідчать про те, що чоловіки й жінки, які присвячують своє життя нестримним сексуальним втіхам, не знаходять щастя і дуже часто страждають від серйозних невротичних конфліктів чи симптомів. Повне задоволення всіх інстинктивних потреб не тільки не є основою щастя — воно навіть не гарантує здорового глузду. Проте ця Фройдова ідея могла набути такої популярності тільки в період після Першої світової війни — через зміни, що їх зазнав дух капіталізму: наголос на заощадженні перемістився на витрати, акцент на самообмеженні як засобі економічного успіху — на споживання як основу розширення ринку і головне джерело задоволення для знервованого автоматизованого індивіда. Не відкладати задоволення будь-якого бажання на потім — саме це перетворилося не тільки на головну тенденцію у сексуальній сфері, а й на матеріальне споживання загалом.
Цікаво порівняти концепцію Фройда, яка відповідала духові капіталізму — такому, що ще не зазнав змін на початку XX століття, — із теоретичними заувагами одного з найбільш талановитих сучасних психоаналітиків — нині покійного Г. С. Саллівана. У його психоаналітичній системі, на противагу фройдівській, є чітке розмежування сексуальності й любові.
То яке значення мають любов і близькість за концепцією Саллівана? «Близькість — це ситуація за участю двох людей, що дає змогу перевірити всі складники особистої цінності. Така перевірка потребує стосунків, які я називаю “співпрацею”, що означає “свідоме пристосування своєї поведінки до виражених потреб іншої людини для досягнення все більш тотожного — а отже, більш взаємного — задоволення, а також для забезпечення подібності дій, що спрямовані на досягнення безпеки”»[56]. Якщо ми знехтуємо всіма тонкощами складної мови Саллівана, любов, по суті, є співпрацею, за умови якої двоє людей матимуть такі відчуття: «Ми граємо за правилами задля збереження нашого престижу, відчуття зверхності та власної гідності»[57].
Подібно до того як концепція Фройда є описом переживань «патріархальної особистості» за умов капіталізму XIX століття, роздуми Саллівана стосуються переживань відчуженої, «ринкової» особистості XX століття. Це опис «еготизму a deux» — коли двоє людей мають спільні інтереси й об’єднуються задля протистояння ворожому й чужому світові. Насправді його визначення близькості можна в принципі застосувати, коли йдеться про почуття членів команди, де кожен «пристосовує свій характер до виражених потреб іншої людини задля спільної мети» (тут варто звернути увагу на те, що Салліван говорить про виражені потреби, тоді як любов завжди вимагає реакції на приховані потреби у стосунках між двома людьми).
Любов як взаємне сексуальне задоволення і любов як «командна робота» та сховок від самоти є двома «нормальними» формами розпаду любові в сучасному західному суспільстві, соціально забарвленою патологією. Ця патологія дуже часто має індивідуальні прояви, що ведуть до усвідомленого страждання та вважаються невротичними — на думку психіатрів та любителів, кількість яких невпинно зростає. Деякі з найчастіших проявів можна стисло проілюструвати кількома прикладами.
56
Н. S. Sullivan,
57
Н. S. Sullivan,