Принципи ведення війни на чужій землі такі: якщо заходиш углиб володінь ворога, то воїни зосереджені на битві; якщо заходиш неглибоко на ворожий терен — то вояки несконцентровані. Переходячи кордони своєї країни, вояцтво потрапляє на ізольовану й несприятливу для виживання землю. Якщо терен доступний зусібіч — це називають місцем зіткнення стратегічних інтересів держав. Якщо ж армія далеко проникає на ворожі простори, це звуть пересуванням у важливе місце в глибині ворожої території. Якщо військо проникає неглибоко на ворожу землю, то таке місце має назву терену на підходах до супротивника. Якщо тил армії закрито, а попереду — вузька місцина, то на ній можуть оточити. Місце, звідки годі вийти, називають місцевістю смерті. У домашній місцевості я об’єднуватиму волю й помисли солдатів. На підходах до недруга я підсилюватиму зв’язки всередині армії. У місцевості вирішального бойовища я пришвидшу тилові частини. У місці, зручному для комунікацій, генерали мають бути особливо ретельними й пильними в налагоджуванні оборони. У місці зіткнення стратегічних інтересів держав наше військо зміцнюватиме спілки. У важливому місці в глибині ворожої території наші вояки мусять гарантувати постачання продовольства з місцевих ресурсів. У місцевості, складній для пересування, конче необхідно невпинно рухатися. У місці, де можуть оточити, військовим слід закривати собою прогалини в обороні ворога. У місцевості смерті належить показати готовність битися до скону. Тож психологічне налаштування воїнів має бути таким, щоб вони оборонялися, коли їх оточили. Якщо ж їм немає іншого виходу — вони змагаються до загину. У надзвичайно складних ситуаціях солдати неухильно виконують накази. Не знаючи замислів і стратегій сусідніх князів, не можна наперед вступати в спілки з ними. Не знаючи їхніх гір і лісів, небезпечних лісових переходів, трясовин і заплав, не подужаєш рухати вíйська. Той, хто не звертається до місцевих провідників, не використає переваг території. Якщо навіть однієї з дев’ятьох умов місцевості не опанувати, неможливо стати найкращою армією світу. Коли найкраща армія нападає на велику країну, то унеможливлює здатність супротивника зібрати своє військо. Вона тисне на ворога і не дає ворожій армії об’єднатися в спілки. У такому випадку наше військо не має потреби в спілках. Воно культивує свою міць й поширює свою ідеологію серед інших країн, вивільняє свою силу на антагоніста. А відтак — може захоплювати ворожі міста і знищувати країни. За незвично складні завдання генерал нагороджує вояків понад заведені норми, наказує армії так само, як наказують одній людині. Даючи людям накази, він не пояснює причин, зваблює їх вигодою, але приховує загрози. Кидай своїх у небезпечну місцевість — і вони виживуть. Розмісти їх у місцевості смерті — і вони житимуть. Скеруй підлеглих у небезпеку — і вони обернуть поразку на перемогу. Майстерність використовування армії полягає в тому, аби ґрунтовно знати ворожі мотиви й зусилля, щоб зуміти скерувати всю снагу війська в одному напрямку. Навіть пройшовши 1000 лі, ми спроможні вбити їхнього генерала. Це означає: якщо вправно використовувати армію, то досягнеш успіху. Отож коли ухвалено рішення про час початку війни, закрий усі входи в країну, припини видавати візи, поклади край спілкуванню з дипломатами розсвареної з вами сторони. Ретельно сплануй воєнні справи у штабі. Якщо ворог дав тобі шанс, швидко його використай. Спочатку нападай на найважливіше місце недруга й не домовляйся з ним про дату двобою. Стеж за закономірностями змін у протиборчому стані й винось свої стратегічні рішення згідно з цим. Тому спочатку поводься як цнотливиця — і супостат дасть слабину, розкриється, відтак будь моторним, як заєць, що втікає, — й недругові забракне часу боронитися.
Частина 12. Вогняний напад
Сунь-дзи сказав:
— Є п’ять видів вогняних нападів.
Перший — спалити армію ворога, другий — знищити вогнем запаси їжі, третій — спопелити ворожі обладнання й вози, четвертий — підпалити склади, п’ятий — оповити полум’ям систему постачання супротивника. Щоб розпочати вогняний напад, необхідно виконати певні умови: відповідні матеріали повинні бути завжди напоготові. Для початку вогняного нападу існує вдалий час і спрятливі дні. Вдалий час — це коли погода дуже посушлива, коли місяць проходить через останні зірки Дракона, Вогняного Фенікса й Черепахи. На перебування місяця в цих сузір’ях припадають вітряні дні. Удаючись до вогняного нападу, мусиш застосовувати п’ять видів атак, зважаючи на обставини. Якщо зайнялося зсередини чужого табору, ти повинен напасти ззовні. Якщо пожежа вже почалася, але супротивні солдати зберігають спокій — не нападай одразу, почекай. Та якщо вогонь по-справжньому лютує — не марнуй шансу для атаки. Якщо ж ти нездатен розгледіти нагоди — зупинися. Якщо ж запалало назовні, не варто очікувати на реакцію зсередини протиборчого табору — треба вчасно розпочати напад вогнем. Якщо вогонь розпочався за вітром, не налітай із завітряного боку. Якщо вітер дме цілий день, уночі він стихне. Армії належить володіти знанням про п’ять видів змін вогняного нападу й уміти прораховувати їхнє використання. Тому використовувати вогонь для підтримки нападу — ефективно. А воду — потужно. Вона може знадобитися, аби переривати постачання, але не здатна зірвати постачання, так само, як і нападу вогнем. Перемагати в бою, захоплювати міста й терени, але не використати здобутків швидко й ефективно — втрати й марнування ресурсів. Тому сказано, що мудрий імператор розмірковує, а вмілий генерал виконує. Не маєш потенційної переваги — не дій. Не бачиш очевидної перемоги — не використовуй армії. Нема необхідності — не посилай війська битися. Імператорові не належить мобілізовувати вояків у гніві; генералові не годиться розпочинати бою, лютуючи. Бачиш переваги — рухайся, не бачиш — зупинися. Гнів може перетворитися на щастя, лють — на радість, але спустошеній країні годі відновитися, і мертвих не повернеш до життя. Отже, мудрий імператор обережний у справах війни, а здібний генерал обережний у битві. Це — шлях безпеки країни та збереження війська.