Холлі сіпається, і батарейка, яка її тривожила, вискакує зі свого відділення. Холлі чекає, що світ зараз вибухне, а коли той залишається тим самим, вона знову перевертає пульт. Жовтий вогник погас. Холлі починає плакати. Вона хапається за головний дріт і різко відриває його від Речі Два.
— Можете його тепер уже випу… — починає вона, але Джером уже облишив Брейді.
Він хапає Холлі в такі міцні обійми, що вона ледь може дихати. Її це не бентежить. Вона й сама обнімає хлопця навзаєм.
Публіка кричить у дикому захваті.
— Вони гадають, ніби вітають криком пісню, але насправді вони вітають нас, — спромагається вона прошепотіти у вухо Джерому. — Просто вони поки ще про це не знають. А тепер відпустіть мене, Джероме. Ви обнімаєте мене задуже сильно. Відпустіть мене, поки я не зомліла.
— 42 —
Ходжес так і сидить на ящику в вантажній зоні, і то не сам. Слон якийсь всівся йому на груди. Щось відбувається. Чи світ відходить від нього геть, чи то він відходить геть від цього світу. Він гадає, що останнє. Він немов всередині якоїсь кінокамери, і та кінокамера від’їжджає вдалечінь по операторській вузькоколійці. Світ такий само яскравий, як і раніше, але меншає, і кільце темряви зростає навколо нього.
Ходжес тримається далі, докладаючи всю свою силу волі, очікуючи на вибух, або на те, що вибуху не станеться.
Один з ровді нахилився над ним і питає, чи він у порядку.
— У вас усі губи сині, — інформує його той ровді.
Ходжес жестом відсилає його геть. Він мусить слухати.
Музика, і крики захвату, і щасливе верещання. Більше нічого. Принаймні поки що.
«Тримайся, — наказує він собі. — Тримайся».
— Що? — перепитує ровді, нахиляючись знову. — Що?
— Я мушу триматися, — шепоче Ходжес, але зараз він уже ледве спроможний дихати. Світ змалів до розміру люто зблискуючого срібного долара. Потім і той затьмарився, не тому, що Ходжес втратив свідомість, а тому, що хтось до нього прямує. Це Джейні, вона крокує повільно, ходою моделі на подіумі. На голові в неї його федора, сексуально насунута на одну брову. Ходжес згадує, як йому відповіла Джейні, коли він запитав її, чому йому пощастило опинитися в її ліжку: «Я аніскільки не шкодую… Можна, ми на цьому облишимо?»
«Йо, — думає він. — Йо».
Він заплющує очі й валиться шкереберть з ящика, як Хитун-Бовтун[357] зі своєї стіни.
Ровді його підхоплює, але тільки пом’якшує падіння Ходжеса, не запобігаючи йому. Збираються докупи інші ровді.
— Хто вміє робити серцево-легеневу реанімацію? — питається той, що підхопив Ходжеса.
Наперед виступає ровді з зав’язаним у хвіст, сивіючим волоссям. На ньому вицвіла майка з Джудасом Койном[358], і очі в нього яскраво-червоні.
— Я вмію, чоловіче, але бігме, я такий обдовбаний.
— Все одно спробуй.
Ровді з хвостиком падає навколішки.
— Здається мені, цей парубок уже відходить, — каже він, але береться до роботи.
Нагорі «Довколишні» починають нову пісню — на радість і захоплене верещання своїх фанаток. Така музика. Таке збудження. Такі м’ячі злітають вгору понад розхитаною, танцюючою юрмою. Вони прочитають про вибух, якого не сталося, в газетах, але для юних трагедії, яких не сталося, — це лише сновидіння.
Спогади: от вони реальні.
— 43 —
Ходжес приходить до пам’яті в шпитальній палаті, здивований, що він все ще живий, але зовсім не здивований тим, що бачить свого старого напарника, який сидить на краю його ліжка. Його перша думка, що Піт — із запалими очима, з неголеною щетиною, кінчики коміра стирчать вгору так, що майже вштрикаються йому в горло — має вигляд гірший, ніж самопочуття Ходжеса. Його друга думка — про Джерома й Холлі.
— Вони зупинили це? — хрипить він. Горло в нього сухе, як кістка. Він намагається сісти. Апарати, які його оточують, починають пищати й лаятися. Він знову лягає, але очі його не відриваються від обличчя Піта Гантлі.
— Чи вони?
— Вони все зробили, — каже Піт. — Та жінка каже, що її звуть Холлі Джібні, але я думаю, що насправді вона Шина Королева Джунглів[359]. Той хлопець, той крутій…
— Крутий, — поправляє його Ходжес. — Він думає про себе, що він крутий.
— Наразі він про себе ніяк не думає, і лікарі кажуть, що його думальні дні, радше за все, закінчилися назавжди. Джібні вигатила з нього все його лайно. Він у глибокій комі. Функціонування мозку мінімальне. Коли ти знову встанеш на ноги, можеш зробити йому візит, якщо захочеш. Він за три палати звідси.
357
Humpty Dumpty — антропоморфна, яйцеподібна істота в краватці, персонаж «Аліси в Задзеркаллі» Люїса Керрола.
358
Judas Coyne — вигаданий постарілий рок-ідол у відставці, персонаж містичного роману Джо Гілла, сина Стівена Кінга, «Heart-Shaped Box» («Коробка в формі серця», 2007).
359
«Sheena, Queen of the Jungle» (1937—1953) — жіноча іпостась Тарзана, героїня коміксу, а відтак і заснованих на ньому теле-та кінофільмів, пісень та анекдотів.