Темна кімната
Кипіла найдовша ніч, яріла кровна помста, а горбань Ґраймз метався завулками Манівців, зігнувшись під тягарем допотопної лейки[18].
Горбань Бальтазар Ґраймз спостерігав, як потік Стиляг врізається у завмерлі в очікуванні лави заводіяк з півночі, й безстрашно знімав.
Горбань Бальтазар Мері Ґраймз, верховний об’єктивник «Боуганського месника», на своєму віку не на одній кровній помсті попрацював, ось тільки більшість не дотягувала до цієї.
Коли все, вважай, скінчилося, він рушив геть із Манівців на своїх коротких, прудких, покручених ніжках і прослизнув крізь полісейський кордон на вулицю де Валери.
Піймав посмішечку товстого полісмена.
— Ласий кусник, Бальте?
Він, горбань, сумовито похитав головою, не сповільнюючись, — їм світить спецвипуск на 32 сторінки, це точно, і чимось його треба заповнити.
Редакція «Месника» розташувалася в Новому місті, у приземкуватому й солідному кварталі з сірою кам’яною едвардіанською забудовою. Бальт Ґраймз спустився в підвал іржавими сходами.
Зачинив за собою двері темної кімнати, прихилився до них, відчув п’янку полегшу й гордість за виконане завдання.
Почав розгортати й замочувати плівки.
У ванночці із проявником — найчастіше його привозили лісабонським маршрутом — крізь блакитну рідину почали проступати вервечки образів. Картинку треба було вийняти з ванночки й підвісити на шнурку. Горбань Ґраймз задумливо походжав уздовж шнурка й, доки світлини сохли, робив нотатки на підписи.
Він бачив:
— Банда Стиляг, зімкнувши ряди, входить на Манівці… люто роззявивши пащі, як юне вороння, що чекає на поживу, вигукує (за звичаєм) імена манівцівських загиблих… цікаво.
— Вовчик-хлопчик Станнерс веде зграйку посіпак на 98-му площу, наїжачившись, як скажений пес.
— Ряд північняків з голими грудьми сичить і крячить… о, вдала деталь: щоб видати отакий звук, треба затиснути кінчик язика між зубів… на кволих грудях невміло витатуювані попелом шпаки, символ їхній.
— Великим планом: класичний такий північняцький чорношкірий — чи не покруч К’юзаків і Макґроарті (тут горбань Ґраймз примружився) — задирається до Станнерса малого, а в самого очі протухлі від трави, і весь м’ятий такий.
— Великим планом: той же хлопець уже за мить на колінах, помах ланцюга розкроїв йому лице, а Вовчик щось йому шепоче, занісши ятаган, щоб перерізати горло. (Просто хлопчисько, років шістнадцять йому).
— Купка бухущих Макґроарті у напівтемному завулку, якісь не дуже певні.
— Вовчик мовби завис у брудному повітрі — прекрасний кадр, хоч зараз на передовицю, — кидаючись до Макґроарті. Як у нього легені витримують?
— Розбите лице.
— Худющий північняк із вивихнутим плечем: здорово, обличчя від болю перетворюється на звірину морду.
— Кадр здалека — жінки та діти з Манівців ревуть щось підбадьорливе з даху, а кадр псу під хвіст, надто розмитий.
— Комусь видушують око.
— Когось б’ють.
— Когось шкелпом підрізали… це вже занадто… видно випущені кишки… на смітник.
— Знову Вовчик, блоха мала, по горло у північняцькій крові.
— Майорять дреди: піщаний пайкі зчепився у двобої з братухою з Ленанів — результат відомий заздалегідь.
— Малий Берк, відомий як Мудак, із німецькою вівчаркою на бойовому повідку носаками відбиває напад двох північняків на 98-й площі, а Ангеліна підлизує пролиту кров.
— Дівчина Цзинь у польоті — прекрасний кадр, хоч зараз на передовицю, — розбиває фізію самому Вилупку К’юзаку гівнодавом зі сталевою чашечкою в носаку.
— Великим планом: хоч зараз на передовицю — Вилупок К’юзак заюшився кров’ю й нарешті розуміє, що влип.
— Великим планом: Логан Гартнетт… Цибатий… Альбінос… хоч зараз на передовицю — прихилився до якоїсь стіни і склав руки на грудях, на плече в очікуванні намотав мотузку. Жодної волосиночки не вибилося із зачіски. Курить.
— Загальним планом: піщані пайкі з реготом заганяють банду північняків, що намагається накивати п’ятами.
— Великим планом: Мудак запускає клешню у вовну майже… сексуально. На смітник.
— Великим планом: Ангеліна пускає слину.
18
Лейка — німецький фотоапарат виробництва компанії Leica Camera, однієї з перших великих виробників фототехніки.