– Кістки, – категорично сказав Джейс. – Кістки собак, кішок. Краще не роздивляйся. У смітті вампірів навряд чи знайдеш щось приємне.
Вона стримала нудоту.
– Ну, – сказала дівчина, – принаймні, знаємо, що ми в потрібному місці, – і на мить вона помітила повагу в Джейсових очах.
– О, ми саме там, де потрібно, – сказав він. – Тепер просто треба з’ясувати, як потрапити всередину.
Віконні отвори були замуровані. Не було ні дверей, ні ознак пожежної драбини.
– Коли тут був готель, – повільно сказав Джейс, – цим шляхом постачали продукти і таке інше. Це не могло відбуватися через передні двері, там немає місця для зупинки вантажівок. Тут має бути якийсь вхід.
Клері згадала про маленькі магазини і винні погрібці біля свого дому в Брукліні. Дівчина бачила, як рано вранці, коли вона йшла до школи, до них привозили товар. Власники корейського гастроному відмикали металеві дверцята, встановлені в тротуарі біля передніх дверей, щоб вони переносили коробки паперових рушників і корм для кішок у підвал, де містився склад. – Б’юся об заклад, двері в землі. Можливо, притрушені всім цим сміттям.
Джейс, що стояв трохи позаду, кивнув.
– Я теж про це думав, – зітхнув він. – Гадаю, нам тут краще понишпорити. Почнімо зі сміттєвого контейнера. – Джейс неохоче вказав на нього.
– Ти б краще зіткнувся з ордою кровожерливих демонів, так? – спитала Клері.
– Принаймні, вони не кишітимуть хробаками, – і задумливо додав: – Не більшість із них. Одного разу я переслідував демона каналізацією Центрального вокзалу…
– Досить, – Клері застережливо підняла руку. – Я зараз не в тому настрої.
– Вперше чую таке від дівчини, – здивувався Джейс.
– Тримайся мене, і будеш чути таке постійно.
Куточок Джейсового рота потягнувся догори.
– Нема часу на дурні жарти. Треба розгрібати сміття. – Він підійшов до сміттєвого контейнера і схопився за нього з одного боку. – Берися з іншого. Зараз перевернемо його.
– Це наробить забагато шуму, – заперечила Клері, наблизившись до величезного сміттєвого баку з іншого боку. Це був стандартний міський контейнер для відходів, пофарбований у темно-зелений колір і вкритий дивними плямами. Він смердів гірше, ніж більшість сміттєвих контейнерів, а його густий солодкий запах наповнив її горло і дівчину мало не знудило. – Ми мусимо зсунути його.
– Отже, так, – почав Джейс. Раптом позаду них, із темряви, почувся голос:
– Ви справді збираєтеся робити це?
Клері завмерла, вдивляючись у тіні наприкінці провулку. В мить паніки вона подумала, що це їй почулося, але Джейс також стояв як укопаний зі здивованим виразом обличчя. Мало що могло його здивувати, а ще рідше хтось міг підкрастися до нього. Юнак відійшов від сміттєвого бака, тримаючись рукою за пояс, і рівним голосом спитав:
– Хто тут?
– Dios mío[17], – здивований чоловічий голос говорив плавною іспанською. – Ви нетутешні?
Він ступив крок уперед з найтемнішого закутку. Хлопець виглядав ненабагато старшим від Джейса і десь на півголови нижчим. Він був кістлявим, з великими темними очима і шкірою медового кольору, як на картинах Дієго Ривера. Юнак був у чорних штанах і білій сорочці з відкритим коміром. Коли він наблизився до світла, на шиї тьмяно блиснув золотий ланцюжок.
– Можна й так сказати, – відповів Джейс ретельно, не забираючи руку з пояса.
– Вам не варто тут знаходитися. – Хлопчина провів рукою по густих чорних кучерях, що нависали над лобом. – Тут небезпечно.
«Він про погане сусідство», – Клері ледь не розсміялася, хоча було зовсім не смішно.
– Ми знаємо, – сказала вона. – Ми просто трохи заблукали, от і все.
Хлопець указав на сміттєвий бак.
– А що ви робили з цим?
«Не вмію я брехати спонтанно», – подумала Клері та з надією подивилася на Джейса, який мав би чудово це робити.
Але він одразу розчарував її.
– Ми намагалися потрапити в готель. Можливо, за цим сміттєвим баком двері в підвал.
Очі хлопця ледь з орбіт не вилізли від подиву.
– Puta Madre[18], навіщо вам це?
Джейс знизав плечима.
– Просто вибрик, забаганка.
– Ви не розумієте. Це місце заселене духами, прокляте. Воно приносить нещастя. – Він енергійно похитав головою і сказав кілька фраз іспанською, можливо, про дурість зіпсованих білошкірих підлітків узагалі та їхню дурість зокрема.
– Ходіть за мною, відведу вас до метро.