Ми ж виклались на всі сто! Не може такого бути, що вони кривились від нашої непрофесійності чи щось таке… Лаж не було! Не було!.. Невже перероблені дитячі пісеньки мають більший зміст, ніж наші тексти? У-у-у, Країно…
Гриня загасив недопалок і взяв гітару. Любовно провів рукою по грифу, поправив стрій і підняв фейдер свого каналу на пульті. Якусь мить повагався, пробігся перебором по струнах…
Самотній вовк на місячній дорозі -
Без віри, без вагання, без мети…
Давно я вже у Долі на порозі
І так без неї плаче і тремтить
Моя душа і не моє сумління -
Якось уже так склалося життя.
От тільки б не зійти на скавуління
З сумного, але гордого виття!
Міняються ролями дні і ночі
У вихорі захцянок і турбот.
Лиш місяць нагадає-залоскоче,
Що рідна зграя – то ж є мій народ…
Я був у жертвах й сам приносив жертви,
Не був святим, хоч прагнув до небес,
І Долі буду вдячним довше смерті,
Що я – самотній вовк, а не самотній пес…
Гриня важко зітхнув, зняв “Fender” і, закуривши, знову примостився поближче до джерела тепла. Ще й Маркіта мізки парить… Здається, це те, Климовський, що тобі потрібно – красива, сексуальна, ніби-то навіть добра і розумна. Але при небідних батьках дівчина потроху перестає перейматися побутовими речами. Дайте мені свято, бля! І якщо я на роботі заробляю гроші чи на репетиції займаюсь улюбленою справою – це розглядається лише з того боку, що я не приділяю їй уваги! Маразм! Або ще одне – „тобі що, тяжко до мене частіше дзвонити?”… В тебе ж мобілка, Гринька! А Гриня не мільйонер з тобою „цьом-цьом” при таких тарифах на мобільний зв’язок триндіти! Грині не батьки, між іншим, рахунок поповнюють. І зарплата в Грині не така велика…
Климовський спересердя плюнув на брудну цементну підлогу і знову закурив.
Салатову треба зателефонувати. Сказати, що ми згодні відпахати на Новий Рік без-кош-тов-но! Тільки дозвольте! Будь-ласка! Ми будемо чемними! Ми не матюкаємось зі сцени, боронь Боже… Ми хороші! Тьху!.. Пацани теж красунчики – невже вони думають, що мені приємно перед тими виродками принижуватися і погоджуватися на такі умови?! Гриня ходи, дзвони, шукай, домовляйся, вклоняйся… І той же Гриня буде у всьому винним.
Та пішли ви!.. Всі разом! Шеренгою по два! Не давіть на моє сумління!
Підіть і хоч раз спробуйте поспілкуватися з тими козлами, які сприймають ваші творіння з точки зору грошових знаків або власних обмежених інтересів… Зрозумієте, що це не так просто, як здається… Тьху!
Піди попрацюй з місяць, а потім спробуй сама оплатити власні потреби! Косметику, журнали, дискотеки, комунальні послуги, телефонні рахунки… Тьху!
Козли, згадайте з чого починали! Тьху!..
Гриня повністю розстроївся, запхав гітару в кофр, вимкнув всі електроприлади, натягнув куртку і вийшов з +8˚С у -3˚С гримнувши дверима.
РОЗДІЛ 12
Климовський неквапом йшов засніженим вечірнім Містом. Було ще не пізно, на вулицях було людно. Гриня курив, розглядав зустрічних перехожих і намагався ні про що не думати. Це йому давалося з потугами, тому хлопець почав подумки наспівувати одну з власних пісень.
– Привіт, малий, – почув хлопець десь посередині другого куплету. – Як справи?
Гриня здивовано повернув голову. Поруч нього крокував бозна звідки узявшийся Кутузов. Климовський скорчив незадоволену фізіономію.
– Хеллоу, дідуля. Все гаразд, я ж казав. Вибачай, але мені зараз не до спілкування.
Гриня зупинився і виразно подивився на бомжа. Той відвів погляд, але нікуди не йшов. Климовський почекав кілька секунд. Ситуація не змінювалась. Хлопець почав злитися. „Що ти хочеш, діду? Йди собі! – роздратовано подумав він. – І без тебе проблем вистачає… Стоп, який же я дурень!”. Гриня порився в кишенях, дістав кілька копійок і простягнув їх старому. Той зацікавлено глянув на хлопцеву долоню.
– Хіба я в тебе щось просив? – запитав Кутузов.
Гриня не знав що й казати. Він стояв, як повний придурок, з копійками на простягнутій долоні перед бомжем, а той не хотів їх брати. „Світ сказився”, – вкотре подумав хлопець.
– Тоді що ти від мене хочеш? – різко спитав він. Гриня починав втрачати терпець.