Дiти довго плакали вiд образи, а УР стояв над ними, не розумiючи, чого їм треба. Вiн знову ввiмкнув кiнофiльм, але маленькi космонавти не хотiли дивитися на нього.
Та минули днi, i дiтям забажалося знову поглянути на постать, яка була такою хвилюючою i рiдною. Вони показали УРу на кiнопроектор. Автомат охоче ввiмкнув апарат. На цей раз дiти сидiли спокiйно i дивилися на жiнку. Вони уважно прислухалися до її слiв, намагаючись зрозумiти, чого вона хоче...
Минав час. Дiти вже повторяли багато слiв, якi промовляла жiнка. Вона називала ймення предметiв, iстот, вона показувала маленьким учням чудовi краєвиди Землi - лiси, океани, чарiвнi рiки i золотi моря хлiбiв, потужнi заводи i лабораторiї, сквери з веселою дiтворою i свiтлi класи у школах.
Дiти почали розмовляти. УР, нарештi, впустив їх в iншi примiщення, але не дозволив нiчого чiпати на пультах управлiння. Близнята з подивом дивилися на зоряне небо за iлюмiнаторами, запитували:
- Урчик, а чого тьотя нам показує i воду, i лiс, а тут тiльки зiрочки сяють?
- Вода i лiс на Землi, - пояснював УР. - Земля - це наша планета.
- А де вона, Урчик?
- Далеко, серед зiрок.
- А ми побачимо її?
- Побачите. Але не скоро. Спершу треба побувати на iншiй планетi.
- На iншiй Землi?
- Так.
- А для чого?
- Є таке завдання. Ви потiм узнаєте.
- Урчик! А живої тьотi тут немає? Чого вона лише на екранi? Чому вона не показується нам?
УР подумав над цим запитанням, завагався. Якесь сплетiння асоцiацiй не дозволяло йому сказати, що на кораблi були живi космонавти, що вони загинули. I тому автомат вiдповiв:
- Ви однi тут, Iкс i Iгрек. Вам Земля дала завдання. Незабаром я скажу вам про нього. А тьотю слухайтеся. Вона вчить вас, щоб ви зрозумiли завдання.
V
Пiшов п'ятий рiк. Зорелiт "Серце" наближався до системи зiрки Епсiлон Ерiдана - мети подорожi. Урчик перевiрив данi всiх вузлiв корабля i ввiмкнув автомати гальмування. Телескопiчнi установки зорельота свiдчили, що бiля зiрки є планета. Пiсля розрахункiв УР спрямував корабель до неї. При пiдходi до планети вiн дозволив Iксу та Iгреку сидiти у крiслах пiлота i штурмана. Вони дивилися на екрани перископiв, захоплено вигукували:
- Дивись, дивись - яка здорова куля!
- Вона роздувається!
- То не куля, - пояснював УР, - то планета, до якої ми летимо.
- Iнша Земля? - запитували дiти.
- Iнша.
- Вона така сама, як i наша?
- Побачимо. Ми для цього й прибули сюди.
Зорелiт пробив хмари i помчав над планетою. Внизу виднiлися темнi простори океану, синюватi звиви рiк, масиви лiсiв i хребти високих гiр. УР увiмкнув приймачi енергiї всiх частот, видiлив хвилю, на якiй було зловлено на Землi сигнали. Прилади вiдзначили, що ритмiчнi сигнали набули величезної сили. Вони стали особливо потужними тодi, коли зорелiт пролiтав над широким плоскогiр'ям. Зробивши ще один виток навколо планети, УР дав команду вести корабель на посадку. Керiвнi автомати слухняно виконали наказ.
Дiти здивовано i злякано дивилися в перископ, тривожно запитували УРа:
- Ми падаємо?
- Нi, сiдаємо на планету.
- Ми не розiб'ємось?
- Нi. Сидiть спокiйно.
- А що це таке - широке i синє?
- То океан.
- А на Землi вiн iнакший!
- Бо ви бачили його iз берега.
- А це що - зелене?
- Лiси.
- А в них є звiрi, як на Землi?
- Напевне, є.
- Ой, як здорово! - вигукував Iгрек.
- От би походить у них! - вторив йому Iкс.
- Ще походите, - запевняв УР. - Не заважайте.
Зорелiт, здригаючись вiд потужних потокiв повiтря, повiльно опускався серед плоскогiр'я, недалеко вiд дивовижної, високої конiчної споруди...
VI
Дiти захоплено визирали в iлюмiнатори, оглядали мiсцевiсть. Вони бачили заростi густих дерев, бiлоснiжнi вершини гiр, золотий диск тутешнього сонця. Все це було дуже схоже на те, що вони спостерiгали у фiльмах про Землю.
- Урчик, - просили вони свою няньку. - Ми погуляємо в лiсi. Ми ж бачили - дiти на Землi гуляють у лiсах.
- Пiдождiть, - попередив УР. - Тут може бути небезпечно. Я мушу все перевiрити сам.
Вiн спустився вниз, закривши перед тим дiтей в iзоляторi. Перейшовши у вихiдний шлюз, продезинфiкував його i вийшов назовнi. Пересуватись було важко. Пiд ногами-колiщатами вiдчувалася не гладенька пiдлога примiщень зорельота, а нерiвний скелястий грунт. Але УР не звернув на те уваги. Йому треба було будь-що оглянути дивну будiвлю, звiдки чулися сигнали.
Конiчна будiвля стояла за пiвкiлометра вiд зорельота. УР наблизився до неї, оглянув її поверхню у спектрах рiзних променiв.
- Безумовно, штучного походження, - заявив вiн сам собi. - Це i є те, що бажала знайти експедицiя.
Урчик побачив угорi велетенськi рефлектори. Їх було три. Вони поволi оберталися, спрямовуючи свої чашi в небо.
- Антени спрямованої дiї, - вiдзначив УР. - Можна повертатися до корабля. Розумнi iстоти в системi зiрки Епсiлон Ерiдана є.
Автомат рiшуче попрямував назад. По дорозi вiн заглянув у невеликий лiсок, дослiдив кiлька дерев. Зненацька з-за скелi на нього кинулася якась iстота. Вона була разiв у п'ять бiльшою за УРа. Автомат пiд її вагою впав додолу, промовивши при цьому:
- Це жива iстота. Вона хижа.
УР вiдчув, як могутнi кiнцiвки iстоти обплутують його, як до металу коробки присмоктуються якiсь неприємнi щупальця. Вiн дав наказ своєму захисному центру - включити струм високої напруги на зовнiшнiй покрив. Iстота з ревом вiдскочила, закрутилася на мiсцi, розкидаючи кругом себе камiння, i сконала. УР пiдiйшов до трупа, оглянув його, сказав:
- Її система зiпсувалася. Вона сама винна. УР не хотiв поганого.
Входячи до шлюзу корабля, УР рiшуче заявив сам собi:
- Дiтей поки що випускати не можна. Це небезпечно для них. Тiла малих космонавтiв не захищенi. Хай трохи пiдростуть.
VII
Минуло ще десять рокiв. УР терпляче ждав i виховував дiтей. Вони стали вже високими, сильними, майже такими, як i дорослi космонавти, що колись повели зорелiт iз Землi. УР iз подивом вiдзначив, що Iкс похожий на капiтана, а Iгрек - на Марiю. Вiн сказав:
- Очевидно, тут дiяв принцип стандарту. Iкс похожий на капiтана, а Iгрек - на Марiю.
Юнi космонавти вже самi орiєнтувалися у складних системах корабля, вивчали науку Землi. Вони жадiбно поглинали могутнiй потiк неосяжного знання, засвоювали його. Вони з тривогою i хвилюванням спостерiгали за життям Землi, яке виникало перед ними в численних фiльмах, узятих космонавтами з рiдної планети. Iкс та Iгрек нарештi зрозумiли, що не вони i не УР одержали завдання летiти в iншу зоряну систему, що на кораблi мусять бути iншi iстоти - люди. I тодi юнаки рiшуче приступили до УРа, який уникав розмови на цю тему.