Отак, думав я, мимоволі закасавши рукави куртки, а тепер давайте мені оцю смерть; ми з нею ще побачимо, хто кого, і нехай чорти візьмуть слабшого.
Розділ 50
Вельбот Ахаба і його екіпаж. Федалла
— Подумати тільки, Фласку! — вигукнув Стабб. — Та якби в мене була лише одна нога, мене б ніякі сили не затягли в човен, — хіба, може, щоб заткнути пробій у дні дерев'яною п'ятою. А поглянь на нашого старого!
— А як на мене, тут великого дива немає, — сказав Фласк. — От якби нога в нього була відтята по саме стегно, тоді інша річ. Тоді він би не спромігся цього зробити. А так одне коліно ціле, і від іншого теж лишилося чимало.
— Щодо колін не знаю, друже, я досі не бачив, щоб він ставав на коліна.
Серед китобоїв не раз виникали суперечки щодо того, чи варто капітанові, чиє життя має таке велике значення для успішного завершення рейсу, піддавати це життя небезпеці під час гонитви за китом на вельботі. Так само воїни Тамерлана[206] зі сльозами на очах сперечалися між собою, чи слід нести його дорогоцінне життя в розпал битви.
Проте у випадку з Ахабом це питання набувало трохи іншого змісту. Якщо зважити на те, що у хвилину небезпеки людина ледве стоїть і на двох ногах; якщо зважити на те, що гонитва за китом пов'язана з постійними труднощами, коли кожна окрема мить загрожує смертю, то чи розумно за подібних обставин скаліченій людині вирушати на вельботі в гонитву за китом? Звичайно, власники «Пекводу» повинні були дати негативну відповідь на це запитання.
Ахаб добре розумів, що його нентакетські друзі, можливо, не були б надто занепокоєні, якби дізналися, що він підходить на вельботі на близьку, проте цілком безпечну відстань до місця полювання, щоб бути присутнім і особисто віддавати накази; але думка про те, щоб капітан Ахаб мав у своєму розпорядженні власний вельбот, який він сам стернуватиме під час полювання, і, крім того, щоб капітан Ахаб мав у своєму розпорядженні п'ять зайвих чоловік — екіпаж цього вельбота, — така великодушна думка, як він добре розумів, ніколи не приходила в голову власникам «Пекводу». І тому він не став домагатися від них додаткових витрат і нічим не викрив перед ними своїх бажань із цього приводу, а просто потайки вжив певних необхідних заходів. І доти, поки не було оприлюднено відкриття Кабако, на кораблі нічого не підозрювали; хоча, коли через якийсь час після відплиття команда завершила всі звичайні роботи з оснащення вельботів, коли невдовзі по тому помітили, що Ахаб власноруч виготовляє штирі для дерев'яних кочетів шлюпки, яка висіла біля правого борту і її вважали запасною, і навіть завбачливо вирізає маленькі дерев'яні шпеньки, які встромляють у жолоб на носі, коли травлять лінь; коли все це помітили, а зокрема ту завбачливість, з якою він подбав про додаткові слані для дна цієї шлюпки, наче для того, щоб воно краще витримало тиск його кістяної ноги, і те, як непокоїла його правильна форма опорної планки, або метального бруска, як іноді називають дощану поперечну перетинку в носі човна, у яку спираються коліном при метанні гарпуна або під час роботи острогою; коли помітили, як часто він стояв у цьому човні, спершись своїм єдиним коліном у напівкруглу виїмку в планці, то трохи поглиблюючи її, то вирівнюючи теслярським долотом, — це вже тоді збудило неабияку цікавість. Проте майже всі ми вважали, що Ахаб так дбає і піклується про підготовку вельбота лише заради останньої гонитви за Мобі Діком, оскільки він уже оголошував, що хоче вбити це чудовисько власною рукою. Але подібне припущення не викликало навіть найменшої підозри, що в нього є своя особлива команда для цього вельбота.
Однак тепер завдяки появі примарних веслярів усі сумніви розвіялися; на китобійцях із сумнівами так буває завжди. До того ж екіпажі китобійних кораблів, цих плавучих заброд, часто складаються з таких покидьків, із такого поріддя невідомих націй, яке виповзає на світло з найпотаємніших темних закутків нашої планети; та й кораблі інколи підбирають на морі таких мерзотників, яких хвилі несуть на дошці, на уламках розбитого корабля, на веслі, на перекинутому вельботі, пірозі, японській джонці і таке інше, що навіть якби сам Вельзевул власною персоною піднявся на борт корабля і зайшов у каюту перекинутися слівцем з капітаном, це не викликало б надмірного хвилювання на палубі.
206