Друга гравюра зображує вельбот у ту мить, коли він пливе нарівні з велетенською, чорною, повитою водоростями тушею справжнього кита, який ралить морський простір, наче зарослий мохом уламок Патагонської скелі. Потужний струмінь його фонтана стрімко злітає вгору, чорний мов сажа; побачивши такий димовий стовп, можна подумати, що в підводних казанах вариться добра вечеря. Морські птахи дзьобають дрібних крабів, молюсків та інші морські ласощі й делікатеси, які справжній кит часто носить на своїй страхітливій спині. А товстогубий левіафан тим часом мчить уперед, розтинаючи хвилі й лишаючи позад себе силу-силенну білої піни, а малий вельбот біля нього миготить у хвилях, наче благенький човник, який затягло під колесо океанського пароплава. На передньому плані картини все перебуває в стрімкому русі; але позаду, утворюючи чудовий художній контраст, маячить дзеркальна гладінь спокійного моря, безсило обвислі вітрила корабля й нерухома туша вбитого кита, — взята штурмом фортеця, над якою ліниво коливається стяг переможців — китобійний прапор на довгій палі, устромленій у китовий продих.
Хто був — чи є — цей живописець Гарнері, не знаю. Та ладний заприсягтися, що він або знає цей предмет із власного досвіду, або дістав цінні вказівки від якогось досвідченого китобоя. Французькі художники взагалі дуже майстерно зображують дію. Роздивіться картини всіх європейських митців — де ви знайдете таку галерею полотен, що дихають живим життям, як у тріумфальній залі Версальського палацу, де глядач стрімголов проривається крізь славетні битви Франції, де кожна шпага здається спалахом північного сяйва, а озброєні королі та імператори на конях мчать повз нього, наче короновані кентаври? Морські битви Гарнері заслуговують почесного місця в цій галереї.
Природжена схильність французів до мальовничих видовищ яскраво проступає в картинах і гравюрах, що зображують сцени китобійного полювання. Не маючи й десятої частки англійського досвіду в китобійному ремеслі і тисячної частки досвіду американського, вони все ж випередили обидві ці нації, єдиними створивши досконалі зображення, які бодай якоюсь мірою відображають справжню атмосферу полювання. Англійські та американські художники, що малюють китів, здебільшого обмежуються зображенням нерухомих предметів і ледь намічають обриси кита, а це, зрештою, справляє не більше враження, ніж обриси єгипетської піраміди. Навіть славнозвісний Скорсбі, видатний знавець усього, що стосується справжнього кита, показавши нам його парадний портрет на весь зріст і дві-три майстерно виконані мініатюри нарвалів та бурих дельфінів, услід за тим показує нам серію класичних гравюр із зображеннями човнових гаків, різаків та шлюпкових якорів і з мікроскопічною дріб'язковістю Левенгука[235] демонструє, змушуючи світ труситись від холоду, дев'яносто шість факсиміле збільшених сніжних кристалів Арктики. Я б не хотів применшувати заслуг цього видатного мандрівника (бо поважаю в ньому ветерана), проте немає сумніву, що в такій важливій справі він лише з необачності не підтверджує справжність кожної сніжинки присягою в письмовій формі, засвідченій у присутності гренландського мирового судді.
Окрім тих двох чудових гравюр із картин Гарнері, є ще дві варті уваги французькі гравюри, виконані кимось, хто підписується «А. Дюран»[236]. Одна з них не зовсім відповідає темі цього дослідження, проте її варто згадати з інших причин. На ній зображений спокійний полудень біля тихоокеанського острова: французький китобійний корабель стоїть у тихій плавбі на якорі, ліниво приймаючи на борт запаси прісної води, і корабельні вітрила та вузькі листки пальм на задньому плані мляво повисли в нерухомому повітрі. Ця гравюра справляє дуже сильне враження, якщо знати, що такий перепочинок серед східних красот випадає на долю мужніх китобоїв лише зрідка. На другій гравюрі зображено зовсім інше: корабель, що зупинився посеред океану, у самому осередку левіафанського життя, з великим справжнім китом біля борту; цей корабель, зайнятий розтином туші, наче пришвартований до морського велетня, мов до пристані, а від його борту поспішно відпливає вельбот, щоб рушити наздогін за китами, які маячать на задньому плані. Приготовані гарпуни і остроги, троє веслярів установлюють щоглу; на малий вельбот зненацька набігла хвиля, і він наполовину висунувся з води, наче кінь, що став дибки. Над кораблем, немов над ковальським селищем, клубочать пекельні хмари диму — це виварюють китову тушу; а з підвітряного боку насувається чорна грозова хмара, обіцяючи шквал і дощ, і закликає втомлених моряків поквапитися.
235