Проте список членів нашого ордену не обмежується іменами героїв, напівбогів і пророків. Наш Великий Магістр іще не обраний; адже ми, подібно до вінчаних королів минулого, знаходимо своїх попередників серед великих богів! Згадаймо, наприклад, ту дивовижну східну легенду з Піастр[286], згідно з якою страхолюдний Вішну, один із богів індуської трійці, небожитель Вішну виявляється нашим старійшиною; Вішну, який в одному зі своїх перших земних втілень вирізнив і довіку освятив кита. Коли бог богів Брама, розповідають Шастри, задумав відродити світ після його чергового зникнення, він створив Вішну, щоб той узяв цю справу на себе; але з'ясувалося, що Веди — містичні книги, які Вішну будь-що мав вивчити, перш ніж стати до роботи, і які, певно, містили якісь корисні для архітекторів-початківців настанови, — ці Веди лежали на дні моря; тоді Вішну перевтілився в кита і, в його образі пірнувши в глибину глибин, витяг звідти священні фоліанти. Тож хіба не справедливо буде сказати, що Вішну отримав свій бариш з китового промислу — як баришники, що промишляють кіньми?
Персей, святий Георгій, Геркулес, Йона і Вішну! Непоганий список, що й казати! Який клуб, окрім китобійного, може мати таких почесних членів?
Розділ 83
Йона з історичного погляду
У попередньому розділі ми зверталися до історичної події з Йоною і китом. Дехто з жителів Нентакету не дуже вірить у цей випадок. Але ж і серед греків та римлян траплялися скептики, які, на відміну від ортодоксальних язичників свого часу, не вірили в історію про Геркулеса і кита чи про дельфіна й Аріону; хай там як, а їхні сумніви щодо правдивості цієї історії анітрохи не зменшують цієї правдивості.
Один старий китобій із Сег-Харбора висловлював такі заперечення проти цієї історії: у нього вдома було старовинне і рідкісне видання Біблії, прикрашене дивовижними і аж ніяк не науковими ілюстраціями, на одній із яких кит Йони зображений із двоструменевим фонтаном над головою — а ця особливість властива лише тим різновидам Левіафана (справжньому киту та подібним до нього), про яких говорить рибальська приказка: «Він і пенсовим пиріжком удавиться», тобто така вузька у них горлянка. Щоправда, на це єпископ Джебб дає готову відповідь. Зовсім не обов'язково, каже єпископ, вважати в'язницею Йони китове черево; вельми ймовірно, що він знайшов собі тимчасовий притулок в одному із закутнів його пащеки. Здавалося б, шановний єпископ міркує слушно. Адже в пащі справжнього кита справді розмістилися б кілька картярських столів разом із гравцями. Йона також міг влаштуватися в дуплі гнилого зуба, — хоча, як на те, справжній кит не має зубів.
Друге з міркувань Сег-Харбора (так його прозвали), які він висловлював, щоб обґрунтувати свою недовіру до пригод пророка, неясно стосувалося ув'язненого тіла Йони і шлункового соку кита. Проте можна вважати, що і це міркування спростоване, бо Йона, на думку одного німецького тлумача текстів, знайшов собі притулок у тілі мертвого кита — як французькі солдати під час російської кампанії перетворювали на намети туші дохлих коней, залізаючи їм у черево. Між іншим, за деякими європейськими коментарями, Йону, викинутого з яффського корабля, одразу ж підібрав інший корабель із різьбленим зображенням кита на носі; мабуть, цей корабель, додам від себе, так і називався — «Кит», як за наших часів деякі кораблі мають назви «Акула», «Чайка» чи «Орел». Також не бракувало вчених-екзегетиків, які стверджували, що кит, про якого згадується в книзі Йони, — це просто рятівний балон, наповнена повітрям куля, до якої пророк підплив у критичну мить і таким чином урятувався від загибелі в морській безодні. Тому бідний старий Сег-Харбор, можна сказати, зазнав нищівної поразки. Проте він мав іще один доказ, який, наскільки я пам'ятаю, полягав ось у чім: кит поглинув Йону в Середземному морі і через три дні виблював його десь за три дні шляху від Ніневії, міста на березі Тигру; а це місто розташоване набагато далі по прямій від будь-якої точки середземноморського узбережжя, ніж за три дні шляху. Як таке може бути?
А чи є інший шлях, яким кит міг би доправити пророка до околиць Ніневії? Є! Він міг пронести його кружною дорогою, оминувши мис Доброї Надії. Проте, окрім переходу через усе Середземне море і другого переходу вгору через Перську затоку і Червоне море, таке припущення вимагає триденної подорожі навколо всієї Африки і плавання до Ніневії вгору по Тигру, надто мілкому, щоб ним міг пропливти кит. До того ж, припускаючи, що Йона ще за тих давніх часів оминув мис Доброї Надії, ми відбираємо почесне звання першовідкривача цієї славетної місцини в Бартоломео Діаса[287] і оголошуємо всю новітню історію вигадкою.
287