Перше. Невизначеність, нерозвиненість цетології як науки вже від самого початку підтверджує та обставина, що дехто досі не впевнений, чи є кит рибою. У своїй «Систематиці природи» (1776 р. від Р. X.). Лінней пише: «Я відділяю китів від риб». Проте я з власного досвіду знаю, що до самого 1850 року акули і черевані, сардини і оселедці всупереч однозначній заяві Ліннея мешкали в одних морях з левіафаном.
Свою спробу вигнати китів із води Лінней обґрунтовує таким чином: «Позаяк вони мають двокамерне серце, легені, рухомі очні повіки, порожнисті вуха, репет intrantem, feminam mammis lactantem[143], і, нарешті, ех lege naturae jure meritoque.[144]
Я віддав усе це на розсуд своїм товаришам Саймону Мейсі і Чарлі Коффіну з Нентакету, з якими колись плавав разом, і вони одностайно висловилися в тому розумінні, що наведені тут докази є недостатніми. А нечема Чарлі навіть дав мені зрозуміти, що це просто бридня.
Тож знайте, що я, навідріз відмовляючись від будь-якого обговорення, приєднуюся до мудрої давньої думки, згідно з якою кит — риба, і закликаю святого Йону засвідчити мою правоту.
Вирішивши це головне питання, тепер ми повинні з'ясувати, якими є ті внутрішні характерні особливості, що відрізняють кита від усіх інших риб. Вище я вже наводив основні твердження Ліннея. Загалом вони зводяться ось до чого: кит має легені і теплу кров, тоді як інші риби є холоднокровними і не мають легенів.
Далі. Яке визначення можна дати киту за помітними ознаками його зовнішньої будови, так, щоб назавжди приклеїти на нього яскраву вивіску? Якщо облишити деталі, кит — це риба, яка випускає фонтани і має горизонтальну лопать хвоста. Ось і визначення. Воно досить стисле, проте є наслідком глибоких роздумів. Морж також випускає фонтани, подібні до китових, але морж — не риба, оскільки він земноводний. Особливо переконливою є остання частина визначення у поєднанні з першою. Кожен знає, що всі риби, з якими стикаються сухопутні громадяни, мають не плаский, а вертикальний, стоячий хвіст. А ті риби, що пускають фонтани, неодмінно вирізняються горизонтальним положенням хвоста, навіть якщо він не має своєрідної форми.
Наведене визначення кита аж ніяк не виключає з левіафанового братства жодну з тих морських істот, яких найбільш авторитетні мешканці Нентакету досі зараховували до китового племені; з іншого боку, це визначення не відносить сюди риб, яких знавці і раніше розглядали як щось стороннє.[145]
Отже, основні підрозділи китового війська.
Попереднє зауваження. Залежно від розмірів я поділяю китів спочатку на три КНИГИ (з поділом на р о з д і л и), які дають змогу охопити їх усіх, і малих, і великих.
І. Кити IN FOLIO; II. Кити IN OCTAVO; III. Кити IN DUODECIMO.
Як представника китів in Folio назву спермацетового кита; in Octavo — дельфіна-касатку; in Duodecimo — бурого дельфіна, або морську свиню.
IN FOLIO. Сюди я включаю наступні розділи: І. Спермацетовий кит; II. Справжній кит; III. Кит-полосатик; TV. Горбатий кит; V Гостроспинний кит; VI. Жовтобрюхий кит.
КНИГА І (in Folio). Розділ І (Спермацетовий кит). Цей кит, віддавна відомий англійцям під назвою трампа, фізетер і кит-ковадло, у французів називається «кашалот», у німців — «Pottfisch», а у «Словнику довгих слів» зазначений як «макроцефал». Він, безперечно, є найбільшим із мешканців земної кулі, найлютішим із китів, найвеличнішим за своїм зовнішнім виглядом і, нарешті, найціннішим із комерційного погляду, оскільки це єдина тварина, з якої добувають дуже цінну речовину — спермацет. Про всі його дивовижні якості ще не раз ітиметься далі. Зараз мене цікавить, в основному, тільки його ім'я. З філологічної точки зору воно просто безглузде. Кілька століть тому, коли спермацетового кита у всій своїй справжній індивідуальності люди не знали, а його лій добували тільки випадково, коли мертвого кита викидало на берег, — за тих часів люди гадали, що спермацет їм постачає та істота, що відома в Англії як гренландський, або справжній, кит. Також гадали, що саме цей спермацет, як зрозуміло із самої назви, є тією речовиною, яка часом збуджує і розпалює гренландського кита. До того ж у ті часи спермацет був за дивовижу і використовувався не для освітлення, а лише для мазей та ліків. Його можна було придбати тільки в аптеці, як ми в наші часи купуємо там унцію ревеню. Коли ж, як мені здається, стала відомою справжня природа спермацету, крамарі зберегли його первинну назву — мабуть, через те, що вона створює поняття про нього як про щось рідкісне і таким чином допомагає тримати високу ціну на цей товар. А потім уже назва, певно, перейшла на самого кита, який справді був джерелом спермацету.
145
Мені відомо, що донедавна численні натуралісти відносили до китів риб, яких називають ламантинами і дюгонями (риба-свиня і риба-пила, за нентакетською термінологією). Проте, оскільки ці риби-свині являють собою галасливе, огидне збіговисько, ховаються здебільшого в гирлах річок, харчуються вогкою травою, а найголовніше — не пускають фонтанів, я не приймаю їхніх китових вірчих грамот і видаю їм паспорти з наказом покинути межі Королівства Цетології