Ніколаєвський покивав головою, змочив вуста в шампанському.
Боявся. А зараз чує полегшення.
- Бо я так думав, Артуре… Є, розумієте, одна така справа. До мене звернувся один знайомий, що шукає нетипового товару.
- Перетворююсь на слух.
Олександр Євгенович притишено почав пояснювати подробиці запланованої трансакції. Москаль слухав і, час від часу, притакував, зиркаючи на дещо нижчого від себе Ніколаєвського. Коли той схиляв голову, крізь рідіюче волосся було видно натягнуту шкіру в нього на тім'ї.
І застановив: а от як би компонувалася б там впускна діра від кулі.
☭
Молодий осетин по більшій мірі лежав на килимі. За межею перського чуда знаходилася ступня правої ноги, права рука і більша частина вмісту голови, що мальовничою плямою розприснулася по канапі і стінці за нею, зараз стікаючи вниз нерівними патьоками.
- Так на який хуй це вам було, Артуре Вікторовичу?
Полковник ФСБ покрутив головою, оглядаючи тіло.
Москаль байдужим поглядом дивився на слідчу групу, що крутилася по готельному конференц-залу. Міліціонери вже скінчили записувати його зізнання і робити фотографії, зараз же поволі чистили сцену для прибуття коронера[61], люди якого вже чекали в коридорі.
Артур вибив люльку в попільничку, почав набивати її знову.
- А що, я мав ворога народу живим відпустити?
- Артуре Вікторовичу, мені відомо, що у вас були проблеми з чурками, але…
- Та це ж ваххабіт, - вказав він цибухом на труп. – Такі, як він, наших хлопці у Грозному стріляють.
Майор багатозначно подивився на співробітника, який командував акцією. Той тяжко кивнув, крикнув своїм:
- Добре, всі звідсіля! Очистити сцену і не лазити тут! Назовні почекайте, геть, геть!
Вони залишилися лише вдвох: Москаль і Олексій Андрійович.
- Артур Вікторович, послухайте мене уважно… - почав полковник.
- Олексій, та припинить дурня з мене робити, - безцеремонно перебив його бізнесмен. – Я не в стані шоку. Подивіться на зіниці, на руки, на що хочете. Це найсправжнісінький ваххабіт.
- Артур Вікторович…
- Та кажу ж вам: ваххабіт, - з впертістю повторив Москаль, пихаючи люлькою.
Полковник подивився на мертвого чеченця[62], безмежно здивовані, нерухомі очі були втуплені в стелю. Пристойно вдягнений, гладко поголений, він був схожий, скоріше, на підприємця чи чиновника.
- Звідки ця певність? – змінив метод ефесбешник.
- Він хотів купити у мене вибухові матеріали.
Запала тиша.
- Які ще, знову, вибухові матеріали?
- Не знаю. – Москаль знизав плечима, розвів руки. – Будь-які. Як тільки я зорієнтувався, що це терорист, пристрелив гада. "Вирвав бур'яна", як в одному польському фільмі було[63].
- І на підтвердження того ми маємо… ваші слова?
- І його теж.
- Він вже багато не скаже.
- Але ж сказав достатньо. – Москаль витягнув з кишені диктофон, подав офіцерові. - Послухайте самі, і висновки самі зробіть.
☭
Кількома днями пізніше в будинку одного з відділів безпеки полковник Олексій Андрійович Баханов увійшов до кімнати, в якій, зігнувшись, сидів експерт з аудіозаписів.
Стукнув техніка по плечу. Той здригнувся, виключив апаратуру і зняв навушники.
- Ну, як воно виглядає, лейтенанте? – показав він на касету в магнітофоні.
Той покачав головою.
- Справжнісінька, товариш полковник. Запис було включено і виключено чисто, а перед тим шматочок пробного запису. На початку і в кінці наш фігурант називає себе, зчитує з годинника час до секунди. Все відповідає. От тільки…
- Що?
- Дивна та розмова, товаришу полковнику.
Його співбесідник протягнув руку і взяв зі столу аркуш зі стенограмою. Деякі фрагменти були позначені жовтим маркером, то тут, то там олівцем були зроблені уваги.
- Поясніть.
- Ну… - Лейтенант замислився. – Почнемо з цих, жовтих. Почекайте, я перемотаю шматочок і покажу, може і ви самі виловите.
Олексій Андрійович надів навушники, технік перемотав стрічку до необхідного моменту і натиснув на клавішу відтворення. Дав начальнику спокійно вислухати, потім показав пальцем: тут. Відмотав і включив ще раз, значущо поглядаючи на полковника, коли цифри на лічильникові оборотів стали в потрібній комбінації. І ще раз по тому.
- Ну і що? – спитав Баханов.
- Там є якби… ні, дрижання інтонації – це не підходяще слово. Цілісна зміна вимови фрази. Послухайте ще раз.
Полковник надів потерті навушники, показав, що можна запускати фрагмент. Зняв, непевне похитав головою.
- Сам я наче нічого не чую… Може, після того, як ви звернули мені увагу… Наче протягнуті слова, щось ніби…
61
Коронер (англ. coroner від лат. coronarius) — у деяких країнах англо-саксонської правової сім'ї посадова особа, яка спеціально розслідує смерті, мають незвичайні обставини або раптово, і безпосередньо визначає причину смерті. В Російській Федерації ні в 1999 році, ні зараз ніяких корнерів немає.