А далеко за усім тим, сірий та темний, частково прикритий деревами, з року на рік все більш зневажений, могутньою брилою височіє він.
- І дуже добре, - одзивається з-над своєї порції Марта, поміж ковтком молочного коктейлю та черговим шматочком картоплі. – Тільки стоїть та страшить.
- Е, мамо! А динозаври?! – непокоїться Ярек.
Ну так, мій і його улюблений Музей Еволюції… Не полічити, скільки це вже разів він мене туди затягав. Гладжу його по підстриженому під пажа волоссю.
- Не турбуйся, малий, не знесуть. Напевне не знесуть!
- В газетах пишуть, що сейм повинен голосувати уставу. Його або ж залишать, або ж знесуть і побудують торгівельні центри, - Ага і далі залишалася у світі власних думок.
Навіть і не знаю, чи добре це, що вона стільки часу сиділа в своїх книжках. Воно, звичайно, нібито, знання – це сила, але ж повинен бути якийсь фільтр, не можна ж усього, що потрапляє до рук, читати.
У сейму тепер інші проблеми, - пирхнув я, пережовуючи шматок ніякої булки з таким же ніяким м'ясом. – Ну що за шайс… Ніби туалетний папір жував. Та ще й за такі гроші…
Марта незадоволено глянула на мене, потім, мов тільки того й чекала, посміхнулася Яреку.
- Треба було на запіканку іти. Нам же подобається, правда?
Малий з ентузіазмом киває, запихаючи до рота чергову порцію картоплі. Як же це здорово, розіграти сина проти батька.
В мене вже було бажання загорнути надгризену канапку в папір та демонстративно відкласти, але ж я ще раз оцінив її розмірі просто сунув за раз до рота. Гівно, а не їжа.
- Не знесуть, - повторив я ще раз, наче мантру, і запив пересолодженою колою без газу.
Потім ми ще пройшлися по торгівельних точках центру, я провів своїх на трамвай.
- Ну то, па, - Марта обійняла мене, піднялася навшпиньки, щоб поцілувати.
Алеж в остатню мить відсунулася, замість вуст, частуючи мене тим, щолегко торкнулась щоки. Я почув, як в мені наростає гіркота незаслуженої кари.
Діти – це майбутнє народу.
- Ярек! – закричав я їм, коли вони вже забиралися до пустого вагону. – Ярек!... Завтра підемо до того твого магазину, бажаєш?
- Ура!
Малий аж підскочив, а потім двері з гуркотом зсунулися. Коли вони від'їжджали, я бачив лише його величезну щербату посмішку та камінно-розлючене обличчя Марти.
Сьогодні ми вже були там, на Площі Спасителя. Малий тягнув на ту площу і марудиввід самого ранку, говорив про нього, мов заведений. В першу мить я думав, що він по дорозі хоче затягнути мене на гральні автомати, так що, скоріше, мав на увазі Площу Конституції, але ж ні – Спасителя.
Виявилось, що якимось чудом він довідався, що там є книжковий магазин, в якому можна купити тих його роботів… Ну, тих, що перетворюються в автомобілі та навпаки.
Малий вскочив туди, відразу ж скочив до якогось ящика, почав перебирати, оглядати, показувати запаяні в пластик іграшки. Все дуже приємне, кольорове, малюнки ладні… Я і сам з ним побавився, намагаючись без інструкцій здогадатися, як воно складається.
Марта була, як звикле вона буває, принципово проти і не бажала того купувати. Від певного часу твердила, що Ярек дуже мало читає, що він повинен більше вчитися, а не тільки гратися на тому своїм "атарі" та дивитися телевізор.
Візит в магазин закінчився, звичайно ж, плачем. Не можна так робити, що забираєш кудись пацана, дозволяєш йому роздивлятися іграшки, на які в нього пунктик, а потім йому їх не купити.
Тим більше, що малий цілими днями сидів вдома, малював тих своїх роботів, поясняв мені, хто з них який і що робить… Навіть англійський словник десь вигріб і дуже сумлінно, слівце за слівцем, перекладав описи з коробочок. Я пробував йому в тому допомагати, але невдовзі він стане ліпшим за мене. Сам же я стільки років вчив російську, так що не допоможу.
В мене ніколи не було таких іграшок. В мене зовсім не було іграшок, окрім тих, що сам знайшов, або ж тих, які вирізав з дерева та змайстрував батько. Я ж хотів дати синові дитинство, якого сам не зазнав… І дам, як вже щось в житті можу.
І навіть власна дружина мені в тому не перешкодить.
Я збіг вниз до підземного переходу, теж зайнятого всюдисущими торгівцями. Зліва і справа розкладені столики і розкладачки, на них одяг, книжки, батарейки та електроніка, осципки[15] з Закопане.
Поліція намагалася якось все це урегулювати, нібито навіть постанова вийшла, яка повинна була заборонити торгівлю на вулицях – але ж єдиним результатом було те, що у патрульних поліцейських з місяця в місяць робились більш круглими обличчя, і самі вони ходили у все кращому взутті.
15
Осци́пек, о́штєпок (пол.