Протягом трьох днів ми зробилися удільними панами восьмидесяти відсотків давнього заводу, а що важливіше за все – власниками землі, на якій діяло докладно сто вісімнадцять фірм та фірмульок, що гніздилися в давніх виробничих цехах.
Якраз тоді я був практично голим після зведення будинку і кількох інших інвестицій, тому Войтек дав більшу частину готівки. Фактично угода була складена на моє ім'я, бо він тоді їхав робити бізнес в Познані. Я власноручно влаштував таке і це немало коштувало…
З того часу інвестиції повернулись мені декілька десятків разів. Звичайно, він теж одержав долю, про яку домовлялися… ну, майже повністю.
А зараз, через рік, скоріш за все, він ту невеличку різницюі дорахував.
Я посміхнувся, кивнув головою.
- Дай мені місяць.
- В тебе є час до кінця тижня. – Войтек піднявся з місця, кинув мені касету. – До п'ятниці, потім іду з усім до Польсату[31]… ти ж скінчиш за ґратами. Тоді я заберу Марленку, і ми разом поїдемо у відпустку. І я буде дуже тепло думати про тебе, трахаючи її в рота.
І вийшов. Грюкнули двері. Я залишився сам… майже сам.
Ти знаєш, що треба буде це зробити.
- Знаю.
Я остерігав тебе від мовленого слова.
- То було давно. Така помилка вже не повториться.
Так, то правда.
☭
Під сеймом, як завжди, була товкучка. Автобуси дітлашні з шкільних екскурсій, припарковані аби як автомобілі юристів навколишніх фірм та канцелярій, люди з якоїсь випадкової демонстрації з транспарантами типу: "Ми погоджуємося!" та "Геть лапи зрадників!". Після останніх президентських виборів частина людей прийшла до висновку, що воля скінчилася і повернулися часи комуни.
Люди – то бидло, якому треба сказати, що воно повинно мислити.
…але ж правда була такою, що в будь-які часи бувало і краще, і гірше. Звичайно, точка зору залежить від точки сидіння – мій приятель від транспорту повторював з розчуленням, що кращих за військовий стан часів він не пам'ятає.
Щоправда, був він тоді замом з питань постачання у військовій частині, так що вдома мав два холодильника, набитих м'ясом… А я вмираючій матері не міг дати манної каші на сніданок, бо малий Ярусь нічого іншого їсти не хотів, і картки з усієї сім'ї ішли на нього. Мама сиділа і засмучено дивилась, як дитина плюється і гримасує, я ж знав, що не встигну їй того віддячити. Вона вмерла через два роки.
Умови існування визначають свідомістю. Ти є тим,чим зроблять тебе твої часи.
Так, так – завжди комусь було краще, а комусь гірше. Мені вже було досить моральних перемог з попередніх десятиліть, якими так пишалася сім'я: предків-засланців, героїв Варшавської битви, віце-міністрів в уряді Дмовського[32], потім захисників варшавської Волі, які після війни довгі місяці сиділи по лісах.
Було досить наступних поколінь, які досі виховувалися в дусі боротьби за хуй знає що, гнаних в сліпому прагненні до обітованої держави, яка ніколи не повстане.
Одержимих ілюзорними ідеалами, слухаючихзнову і знову з касетників пісень, які роками розповідали нам, що ми обрані, помазані та зраджені на світанку.
Як на мене, на світі могло б запанувати навіть і рабство. Тільки щоб саме я тримав тоді батіг.
Я з'їхав донизу, в напрямку Вісли, заглибився мерседесом в лабіринт вуличок і поїздив вперед-назад кілька хвилин, доки вдалося знайти місце. Чортові дармоїди, залишають ті свої таратайки, вони й стоять цілими днями, а людина приїжджає в справах на хвилинку, і нема де припаркувати.
Якось виліз крізь вузьку щілину ледь відчинених дверей. Не хотілося збити фарби – тому перцю, біля якого я зупинився, певно все рівно, а мій маляр заробляв на одному замовленні більше, ніж він за місяць.
І,звичайно ж, потрібно було вимазати плаща об немитий борт чужої машини… Що за гидота. Людей треба карати за немиті машини.
Треба їм сказати, що вони мають мислити і як жити.
Я вбіг по східцях, натиснув ґудзик домофону на дверях без таблички. Світлодіод при скляному оці камери засвітився матовою зеленню, я майже чув, як хтось на мене дивиться і напружено роздумує.
Двері клацнули, мені відкрив офіціант в білій сорочці.
- Я до Щербовського, - кинув я, заходячи до фойє прихованого ресторану і віддаючи плащ.
- Пан Щербовський зараз прийде. Подати щось пити?
- Боржомі, - відповів я інстинктивно.
Офіціант, скоріш за все, завис, але відійшов твердо, не визнаючи, що не зрозумів.
Я присів за столиком, дивлячись у вікно і роздумуючи над тим, що сказати Щербовському. Це щастя, що я його взагалі застав в цю пору; клуб відкривався тільки о двадцятій, кухня, мабуть, ще й не працювала.
31
Polsat — перша та найбільша в історії Польщі приватна телекомпанія, утворена 1992 року, та однойменний телеканал, який розпочав мовлення 5 грудня 1992 року о 16:30. Телеканал є найрейтинговішим комерційним телеканалом Польщі.
32
Ро́ман Стані́слав Дмо́вський (1854-1939) — польський політичний діяч і публіцист, засновник націоналістичного політичного угруповання "Табір великої Польщі". Прихильник італійського фашизму, антисемітизму та добросусідських відносин з Росією. У 1923 році — міністр закордонних справ Польщі, проте згодом відійшов від активної політичної діяльності.