- Він з нами, з нами він! – заволав Руслан, якого несла людська ріка.
Як там ваш батько, Вікторе Андрійовичу? У нього не відібрали виплат за срібну зірку заслуги[50]?
Артур подивився бичкові просто в очі.
- Ваш батько як там тримається, Вікторе Андрійовичу? Пенсію за срібну зірку надалі отримує?
Той розгубився, немовби зменшився на очах.
- Ой, а я вас і не впізнав! Перепрошую, це ж стільки років, - почав він виправдовуватися. – З батьком добре, з розумом трохи вже не так, але, слава Богу, живий ще…
- Передайте від мене привіт, обніміть.
Охоронник відсунувся, Артур кивнув йому і увійшов. Показав кадебешникові, що пер проти течії: все в порядку.
- Артуре Вікторовичу, перепрошую! Я ж казав дурневі, що нас четверо заходить!
- Нічого не сталося, Руслане. Покажіть-но, по що ми сюди прилетіли.
Інтер'єр клубу поринав в напівтемряві, яку розрізали різкі снопи прожекторів, що рухалися під музику, що бубоніла ритмічним басом. Машини випльовували на підлогу густий килим туману, в якому силуети танцюючих на майданчикові жінок та чоловіків, здавалося б, розпускалися і гинули. Танцівниці вилися на пілонах, стріляли спалахами підвішені під стелею стробоскопи, відбиваючись в цехінах костюмів та блищачи на підборах чобіт.
- Дивіться! – заволав колишній офіцер, перекрикуючи галас. – Як раз виходять!
Одна за другою приголомшливі красуні в просторих сукнях виплили на подіум, що тягнувся через більшу частину клубу. Роздалися крики "браво", окрики та свисти, які все частіше замість презирства означали схвалення. Вгору піднялися руки з професійними і зовсім аматорськими фотоапаратами, спалахи залили зал серіями яскравих розрядів.
На самому кінці сцени, начебто в якості проектантів, після показу моди, з'явилися брати Арфуш - організатори конкурсу "міс" в Україні. Подібні один до одного мов дві краплі води, обидва засмаглі і бездоганно вдягнені, вони складалися виключно з перлово-білих посмішок та веселих очей. Один з них взяв мікрофон, почав дякувати прибулим, міжнародному організаційному комітетові, учасницям та спонсорам…
Але Артур замість того, щоб на дівчат, дивився на оточуючих його людей.
В кожному з них клубилися затаєні думки, спомини і жадання. Всі носили десь в душах укриту від світу і дуже часто – від самих себе, струну, яку достатньо було знайти та шарпнути, щоб інструмент відізвався потрібною ноткою реакції.
Дістати б двох таких нараз: блондинку і брюнетку, в готельний номер, сам на сам. І неважно, що для цього треба було б зробити.
Чортові німці, потомки фашистського окупанта.
От якщо б зараз мати зброю.
За гроші можна купити все, бо кожний має свою ціну.
Шкода, що Ваня не дожив до цього. Йому б сподобалося.
- Досить, - прошипів він, притискаючи долонею авторучку крізь матеріал піджака. – Нащо ти це робиш?
Ти повинен знати, що люди – то тільки інструменти. Що кожен з них може бути ужитий.
Артур заточився під напором не своїх думок, схопив краєчок барної стійки. Жестом показав барменові: горілки! Той вправним рухом перекинув пляшку в руку, налив рятівної рідини і пересунув склянку по поверхні. Артур схопив, опорожнив одним ковтком. Шум голосів в вухах дещо стих.
- Ще раз! – показав він на склянку.
Якщо не вмієш панувати над собою, то насправді ніколи не пануєш над іншими. Твоєю слабкістю завжди було тіло.
Артур влив у себе наступну порцію спиртного, закрив очі і стиснув скроні руками.
Світ раптом зробився кришталево чистим і прозорим, наче ліс морозним січневим днем. Артур закліпав очима, роздивився навкруги.
Замість чоловіків, з якими він мав би конкурувати, він бачив інструменти. Місце жінок, яких можна було б здобувати заради марнославної слави самця, зайняли активи й принади. Молодими було легше маніпулювати за допомогою динамічних складових частин обставин, старші були елементами архітектури ситуації. Відповідним чином поставлені, поєднані та використані, всі повни повинні були привести його до однієї речі, яка давала справжнє задоволення.
Значення має лише влада.
- Влада, прошепотів він сам собі, кидаючи на стійку бара десятидоларову банкноту.
- Артуре Вікторовичу, а ходіть-но сюди! – заволав йому Ліванєнко, - який облапав і танкові свою свіжо знайдену обраницю… ну нехай буде, що серця. – Забава починається, ух-хааа!
І дійсно, дівчата вже зійшли зі сцени і крутилися між людей на паркеті, декілька з них вже танцювало під музику в щільному оточенні шанувальників.
50
Український орден "За заслуги" був встановлений в 1996 році. До речі, виплати за нього ніколи не проводились. І ще: "Знак ордена "За заслуги" II ступеня виготовляється зі срібла і має форму хреста з заокругленими кінцями, накладеного на медальйон з зображенням рослинного орнаменту. Сторони хреста покриті емаллю малинового кольору, пружки хреста - позолочені. З-під медальйона по діагоналі розходяться пучки променів. Посередині хреста у вінку з дубової та лаврових гілок та блакитному фоні зображення малого Державного Герба України - тризуба. Вінок, тризуб, промені позолочені. Медальйон - з оксидованого срібла. Усі зображення рельєфні".