Тим не менш, щоб впоратися зі звичкою відкладати справи з дня на день, потрібно мати високий рівень самодисципліни. Про це, наприклад, пише Пол Хоук у своїй книжці «Як вичавити з себе максимум».[7] Так, книжка видана давно, але ідея правильна: справа у самодисципліні. І ключем до неї є переконаність, цілеспрямованість, мотивація і впевненість у своїх силах, які у вас уже є. Коли ви займаєтеся тими справами, якими хочете займатися (заснованими на ваших цілях і цінностях), ви почуваєтеся господарем життя.
Крім переконаності і мотивації, розвитку дисципліни сприяє так само і прагнення до саморозвитку і прогресу. І саме про ці навички я хотів би поговорити в цьому розділі.
Якщо ви думаєте: «Я не такий! Я не відкладаю справ! Я цього далі не читатиму!» – зачекайте! Далі ми будемо не тільки розглядати феномен відкладання справ з дня на день, але й «прогрес» як навичку, яку кожен може в собі розвинути, а про це буде корисно почитати кожному.
А хай завтра…
Як я вже говорив, усім нам властиво тією чи іншою мірою відкладати справи. Більш того, деякі люди відкрито це визнають, ще й додають, що роблять це усвідомлено. Вони кажуть мені: «Знаєш, Джоне, я навмисне тягну до останньої хвилини, бо в умовах авралу мені навіть легше працюється! Мене це стимулює».
Можливо, вам здається, що ваші найкращі роботи зроблені саме в екстремальних умовах. Цей підхід міг би здатися цілком розумним, якби не кілька «але»:
• згадайте себе в ситуації авралу: скільки сил і нервів іде на те, що можна було б зробити спокійніше й простіше;
• зміни на краще – це вже екстремальна ситуація, тож не варто заганяти себе в ще більший цейтнот;
• від «авральності» у першу чергу страждає якість виконаної роботи, адже часу на перевірку чи виправлення вже не залишається. І все частіше гаслом авральної роботи стає фраза: «Гаразд, байдуже, згодиться й так!»;
• авральної роботи може бути лише обмежена кількість. Якщо до терміну здачі залишилися доба, навряд чи ви зможете виконати кілька завдань відразу. Й обсяг невиконаної роботи росте й далі!
Я знайомий з цією думкою, колись я й сам так вважав, і маю безліч друзів, клієнтів і колег, які вважають, що їм найкраще працюється, коли насувається дедлайн. Але ось що я хочу сказати. Ця думка – неправильна. Хороший аврал – той, якого не було! Можливо, ви й справді справляєтеся з роботою швидше, бо крайні терміни змушують вас ворушитися. Але скажіть чесно: ви закінчуєте роботу, бо зробили все, що у ваших силах, чи через те, що у вас вийшов час? У вас же не було часу довести все до хорошого стану, не кажучи вже про те, щоб «підняти планку» якості. Якщо ви працюєте поспіхом – зрозуміло, що вам «не до вишуканості». Й ось результат авралу: щось, зляпане абияк, на посередньому рівні, і невідомо, чи буде працювати – та й нехай, усе одно ніхто нічого не помітить. Не помітить?
Ви піддали зайвому стресу себе й тих, хто вас оточує, а потім знову зарилися носом в землю і далі відкладаєте справи на потім! Хіба це – «ефективний підхід»?
Отже, я не вважаю, що зволікання до останньої хвилини хоч якось стимулює вас і підвищує продуктивність вашої роботи. І тут мені хотілося б зробити ще одне важливе зауваження. Як я вже згадував, «наркотична залежність» від відкладання справ ламає життя не тільки вам, але й вашим близьким, вашій родині, вашим колегам – усім, з ким ви спілкуєтеся. Адже їм доводиться підлаштовувати свій графік під вашу любов до авралів.
Причини постійного відкладання справ на потім
Я не збираюся говорити про це довго, бо насправді причин усього декілька. Можна займатися психоаналізом безкінечно, але я вибрав п’ять основних причин, які я розгляну дуже швидко, і в кожній із них постараюся повернути питання іншим боком: як зробити так, щоб рухатися вперед краще і швидше, незважаючи ні на що.
Якщо ви правильно визначили, яких саме цілей хочете досягти, значить, ви вже присвятили себе досягненню тієї чи іншої мети.
Я розумію, що час від часу вам доводиться перейматися справами, виконанню яких не дуже хочеться присвячувати свій час, – наприклад, ваш бос дав вам дурне завдання, або, перш ніж починати рухатися вперед, вам потрібно визначитися з пріоритетами. Це я розумію. І тим не менше, у більшості випадків, якщо цілі встановлені, проблем не повинно виникнути. Бо навіть якщо ваш бос дав вам завдання, яке зовсім не хочеться виконувати, список ваших цілей усе одно включає кар’єрне зростання і збільшення свого доходу. Поглянувши на це завдання з позитивного боку, можна сказати: «Послухайте! Я маю мотивацію виконати це завдання, бо його виконання наблизить мене до мети, якої я хочу досягти!»
Знову ж таки, якщо ми визначилися з цілями, слід фокусуватися не стільки на думках про власний страх, скільки на перспективах стати господарем своєї долі.
Та сама ситуація, коли бос дає вам нецікаве або важке завдання, може бути розглянута і в контексті цього прикладу: якщо у вас є плани кар’єрного зростання, то виконання цього «безглуздого» завдання чудово вписується в схему їх реалізації. Я не сумніваюся, що ви можете боятися довести роботу до кінця, зазнати фіаско чи навпаки – зробити все дуже добре. Успіх – теж палиця з двома кінцями: зробіть роботу на «відмінно» один раз, і від вас надалі очікуватимуть тільки відмінних результатів. Усе це так. Але склавши докладний план дій і дотримуючись його в процесі роботи, ви виключите практично весь страх, пов’язаний із виконанням завдання.
І знову – якщо ви віддані ідеї досягнення поставлених цілей, ця проблема не повинна виникнути. Якщо ви переконаєте себе в тому, що концентруватися слід саме на цілях, яких ви хочете досягти, виконання окремого завдання не повинно становити ніяких труднощів.
Якщо ж безпосереднє виконання завдання, як і раніше, не входить у список ваших пріоритетів, слід перевірити – чи справді ви віддані ідеї досягнення ваших цілей?
Ми говорили про це, коли розглядали складання плану дій. У цьому випадку необхідно провести необхідні дослідження й не соромитися ставити запитання. Не страшно, якщо у вас недостатньо знань, щоб виконати доручене вам завдання, це буває. Зберіть необхідну інформацію з потрібних вам галузей, і це підвищить вашу впевненість у своїх силах.
Не хочете – і все! І таке буває – доручення може бути неприємним, огидним чи навіть небезпечним. Наприклад, вам треба помити вікна із зовнішнього боку, а ваша квартира – на двадцять сьомому поверсі. Звичайно, небезпечна процедура. Усе так! Існує безліч речей, яких ми не хочемо робити, – мити посуд, прати, та мало що ще. Це нормальна причина, з якої ми відкладаємо справи на потім. І все ж, якщо перед нами лежить робота, якої ми не хочемо робити, у нас є тільки два виходи:
• зробити «через не хочу»;
• доручити цю роботу комусь ще.
Якщо наші цілі визначені правильно – усе відразу стає на свої місця і зробити «через не хочу» стає простіше. Ось чому цілі – такі сильні мотиваційні засоби.