Дивіться на ризики як на подорож, дослідження, вивчення можливостей. Якщо ж ви будете думати про них як про небезпеку, то ніколи не побачите можливостей, що вас оточують.
У моїй книжці з трилогії «AntiCrisis. Путівник із виживання», присвяченій продажу, я наводив таку цікаву інформацію про ризик:
«Кілька років тому німецький Інститут вивчення праці (IZA), Інститут Бонна й Німецький інститут економічних досліджень (DIW, Берлін) провели дослідження. У його рамках вони вивчили близько 20 000 респондентів з усієї Німеччини. Дослідження було присвячене ризику, і вченим вдалося виявити дещо дуже цікаве: люди, які люблять ризикувати, отримують більше задоволення від життя!»
Я припускаю, що такі люди, які воліють ризикувати, отримують більше задоволення від життя і почуваються щасливішими, бо, швидше за все, розглядають ризик як своєрідну подорож або можливість, а не як небезпеку. Вони експериментують, пробують щось нове і стають більш успішними. Це й дає їм можливість насолоджуватися своєю роботою і життям.
Існує величезна різниця між здоровою впевненістю у своїх силах і знаннях і позицією «Я все це вже бачив!» Існує величезна різниця між людиною, яка користується результатами свого успіху, і людиною, яка спочиває на лаврах. Якщо ви справді вважаєте, що «все це вже бачили» або що у вас «все передбачено», вас чекає неминучий крах. Бог карає всіх, хто загордився, і я ніколи не втомлююся нагадувати про це. Я можу навести чимало прикладів, але не хочу ганьбити людей – у тому числі й себе; зі мною таке сталося принаймні раз. Узагалі, якщо добре подумати, і тут я запишався – зі мною таке було не один, а кілька разів. Цього слід уникати за будь-яку ціну.
У мене є улюблена приказка – я часто кажу людям, що я геній. Чому геній? Бо мені вистачає розуму визнати, що я не все знаю! Мені здається, що в цьому твердженні приховано набагато більше, ніж здається на перший погляд: якщо в житті ви займаєте саме таку позицію, значить, ви постійно ростете й розвиваєтеся.
У той же час я не хочу сказати, що ви повинні ходити, втягнувши голову в плечі. Скромність гідна поваги, а страх – ні! Я не кажу, що ви маєте бути слабкими, і не хочу сказати, що ви не повинні отримувати задоволення від досягнення поставлених цілей. Зрозумійте мене правильно! Звичайно ж, ви повинні отримувати задоволення від успіхів! Звичайно ж, люди повинні вас цінувати! Звичайно ж, ваше ім’я має бути у всіх на вустах! Звичайно ж, люди повинні впізнавати вас на вулиці! І навіть якщо ви скажете: «Ну, для мене це неважливо», – добре, може, не так уже й важливо, але збіса приємно. Безперечно! Ну хоча б до певної міри. Якщо ви станете супервідомою особистістю, тоді популярність, може, і ляже важким тягарем на ваші плечі… Але зараз не про це! Якщо ви вважаєте, що досягли всього, чого хотіли, знайте – ви йдете із зав’язаними очима до краю прірви!
Як я вже говорив, світ постійно змінюється. Світ постійно розвивається і рухається вперед, і, щоб завжди бути на передовій, ви повинні розвиватися й рухатися разом із ним. Я дам вам ще один привід для роздумів. Якщо ви помічаєте за собою, що постійно розповідаєте людям про своє славне минуле або роздаєте «уроки історії», мовляв «Ми робимо це вже десять років, і у нас все добре» чи
«От я свого часу…» – знайте: ви живете минулим, і, швидше за все, ви або вже, не помітивши цього, зазнали нищівної поразки, або вона чекає вас у найближчому майбутньому. Цьому можна запобігти. Використовуйте свій успіх лише за призначенням!
Ми з вами протягом усієї книжки говорили про те, як важливо ставити перед собою цілі, змінюватися і рости. Думаю, це вже ні в кого не викликає сумнівів, адже такий підхід – ключ до того, щоб перетворювати неможливе на можливе!
Зміни, які ініціює та контролює кожен із нас (визначивши свої цінності, поставивши цілі і створивши плани дій), приносять нам задоволення, почуття стабільності і навіть упевненість у собі. Але при цьому багато хто й далі боїться змін, які викликають обставини. Як таке може бути? Дуже просто:
• пішовши з ненависної роботи у пошуках нового, людина відчуває приплив ентузіазму й упевненості – бо сама прийняла рішення змінитися;
• втративши ту ж таки ненависну роботу через скорочення штату, людина впадає в паніку, депресію і ступор – оскільки вважає, що не готова змінитися «з волі випадку».
Страх, описаний у другому прикладі, надуманий. Просто тому, що людина поки що не привчилася бачити можливості й переваги в будь-яких змінах! Пам’ятайте, можливості відкриває будь-яка зміна, хоч ким вона ініційована. Ваше завдання – розгледіти їх. І протягом цієї книжки ми з вами не раз говорили про те, як це зробити.
Будь-яка зміна таїть у собі не тільки можливості, але й корисні уроки. З будь-якої життєвої ситуації можна і треба виносити знання на майбутнє, які допоможуть не тільки впоратися з подібними проблемами, але й запобігти їм.
Ми з вами детально вивчили процес, що допомагає «приручити» будь-які зміни, як ініційовані вами, так і спровоковані зовнішніми обставинами. Тепер ви вмієте не тільки ставити цілі й розробляти плани дій, але й приймати рішення про те, що з подій навколо вас вам потрібне (цьому сприяють ваші основоположні цінності), а від чого варто відмовитися.
І це має вселяти у вас приголомшливу впевненість! Адже з такими інструментами (особливо якщо ви опануєте їх досконало) у вашому житті по-справжньому стане МОЖЛИВО ВСЕ.
Епілог
«Так, ви можете!»
Новий початок нового життя
УДАЧА ЧОМУСЬ ДОПОМАГАЄ ТИМ, ХТО ВІД НЕЇ НЕ ЗАЛЕЖИТЬ.
Не так давно співробітники компанії з розробки програмного забезпечення зіткнулися з чимось абсолютно незрозумілим і дивним, коли прийшли на роботу.
На вхідних дверях офісу висів незвичайний напис:
«Учора пішла з життя людина, яка гальмувала ваш розвиток.
Ви можете попрощатися з нею в кімнаті відпочинку на першому поверсі».
Ви можете уявити собі таку ситуацію?
Ви читаєте цей дивний напис і думаєте: «Боже, хтось із нашої компанії помер, і прощання проходить у кімнаті відпочинку!» Просто неймовірно!
Співробітники цієї компанії теж були дуже здивовані й засмучені тим фактом, що в їхньому офісі хтось помер. Але через деякий час їх стала долати цікавість, і вони спробували дізнатися, хто ж була та людина, яка гальмувала їхній розвиток, розвиток їхніх колег і всієї компанії.
Нарешті вони вирушили в кімнату відпочинку. Як ви можете здогадатися, там була величезна кількість народу, бо всіх мучила цікавість.
До кімнати відпочинку для організації порядку відвідування були приставлені охоронці, які пропускали туди тільки по одній людині. Відвідувач підходив до труни й одразу ж виходив із кімнати, поступаючись місцем наступному. Такий порядок робив обстановку ще більш напруженою і хвилюючою. Повітря було ніби наелектризоване.
Усі напружено думали: «Хто ж ця людина в труні? Хто гальмував мій прогрес?»[9]
Один за одним здивовані й заінтриговані співробітники просуваються все ближче до труни. І коли вони зазирають всередину, то раптом німіють, наче хтось торкнувся найпотаємніших струн їхніх душ.
Усе через те, що в труні лежало… дзеркало, і вони бачили самих себе у відображенні. Біля дзеркала було написано: «Тільки одна людина може гальмувати ваше зростання – ви самі!»
9
Я розумію, що Інтернет заполонили схожі історії та розповіді. Але подія, про яку я розповідаю, сталася насправді (принаймні так мені казали люди, яким я схильний вірити). (