Я написав цю книжку, щоб допомогти людям вибудовувати організації, де таких порядних чоловіків, як Чарлі, заведено наймати і цінувати та, як зауважував Ґраучо Маркс, створювати робочі місця, де час карає усіх хамлюг, або, принаймні, перевиховує таких мерзотників чи позбавляє від них.
Розділ 2. Завдані збитки: чому правило необхідно застосовувати на всіх робочих місцях
Правило «мудакам тут не місце» необхідно застосовувати у кожній організації, адже злостиві люди завдають багато шкоди своїм жертвам і очевидцям, які страждають через ланцюгову реакцію на їхні вчинки, вони шкодять також продуктивності організації та, зрештою, самим собі. Однак найбільш помітним є зло, через яке страждають жертви. Воно, звісно ж, стало основною темою щемних історій, які люди розповіли мені у відповідь на статті про злодіяння мудаків. Серед найбільш тривожних і виразних відгуків був електронний лист від колишнього наукового співробітника Верховного суду США:
Я був об’єктом глузувань усієї організації, яка репрезентувала третю гілку влади, проте в колективі культивувала дух, абсолютно протилежний правилу «мудакам тут не місце». Ваша правда, що не було жодного фізичного насилля, жодних видимих оку травм, якщо не зазирнути глибше і не розібратися в причинах того, чому співробітники мали бліді обличчя і прискорене серцебиття, чому вони частіше почали відвідувати лікарів і купувати ліки, що продаються без рецепту. Проте для тих, хто хоче дізнатися й почути, ці невитравні психологічні шрами як на особистісному рівні, так і в колективі є очевидними. Я пережив це на власному досвіді… Я спостерігав випадки насилля і зазнавав їх на найвищих щаблях влади.
Послухайте жертв і свідків, як цей науковець, що приймав на себе силу удару цих мерзотників. Поговоріть із керівниками, юристами з трудового права, консультантами й корпоративними тренерами, які борються з проблемами «управління мудаками». Почитайте академічні дослідження з такими ключовими словами, як знущання, емоційне насилля, самодурство, домагання, цькування, міжособистісна агресія та погана поведінка на роботі. Погані новини суворі — незліченна кількість фактів про збитки, заподіяні тимчасовими і сертифікованими мудаками, невпинно розростається. Розгляньмо деякі з найгірших прикладів шкоди, заподіяної людям і організаціям.
Шкода, заподіяна жертвам
Шкода, заподіяна злостивими й неприйнятними діями розпусних босів, співробітників і клієнтів, чітко задокументована, так само, як і збитки, завдані жертвам расової та релігійної дискримінації, яких часто бойкотують, принижують чи ігнорують. Та водночас зростає кількість фактів, які свідчать, що мудаки-поборники рівних можливостей можуть завдавати ще більшої шкоди своїм жертвам. Наслідки огидної поведінки мудаків підтверджені численними дослідженнями в США, Європі (особливо у Великій Британії) й останнім часом в Австралії й Азії.
Наприклад, у дослідженні Беннетта Теппера про зловживання владою проаналізовано опитування репрезентативної вибірки із 712 працівників одного міста на Середньому Заході. Теппер виявив, що в більшості працівників були боси, які демонстрували глузливе, принизливе чи ігноруюче ставлення та ображали на зразок «каже мені, що я некомпетентний» і «каже мені, що мої думки й почуття безглузді». Ці принизливі дії змушували людей звільнятися з організацій або ж спричинювали зниження ефективності роботи тих, хто лишився. За півроку було проведено чергове опитування. Виявилося, що через босів, які постійно ображали своїх підлеглих, дехто з працівників доволі швидко звільнився. А в тих, хто все-таки залишився на своїх посадах, задоволення роботою і життям знизилося, а відданість працедавцю зійшла нанівець. І натомість ще гірше: тривога, емоційне вигорання й депресія посилилися. Схожі результати було виявлено в десятках інших досліджень: жертви босів-мерзотників повідомляли про зменшення рівня вдоволеності власною роботою і зниження продуктивності праці, про проблеми з концентрацією на роботі, а також проблеми з психічним і фізичним здоров’ям, зокрема скаржилися на безсоння, тривожність, почуття марності, хронічну втому, дратівливість, гнів і депресію.