— Не вміють, — погодився кіт. — Та я не боюся води. Я перейшов річку по дну.
— Під водою?! — здивовано вигукнула Дороті.
Кіт зневажливо покосився на неї.
— Не міг же я пройти поверх води, коли я йшов по дну! Коли б ти була прозорою, то всі побачили б, що твій мозок працює дуже погано. Та все одно я певен, що самі ви ніколи не знайдете цього місця. Воно завжди було невідоме людям Країни Оз.
— Але я гадаю, що ти, маючи такий чудовий рожевий мозок, зміг би знову знайти до нього дорогу, — зауважила Дороті.
— Авжеж міг би! І якщо вам потрібна та Чарів на Квітка для Озми, я піду з вами і покажу дорогу.
— Ой, який же ти добрий! — вигукнула Дороті. — З тобою підуть Трот і капітан Білл, бо це буде їхнім подарунком на день народження Озмі. Поки ви ходитимете, я теж щось знайду для неї.
— Згода. Рушаймо, капітане Білл, — сказав Кришталевий Кіт і кинувся бігти.
— Зачекай хвилинку, — попросила Трот. — Нам довго доведеться йти?
— Та, мабуть, з тиждень.
— Тоді я дещо прихоплю з собою в кошик, — сказала дівчинка й побігла в палац, щоб приготуватися до подорожі.
Розділ шостий
Подарунки на день нароження Озмі
Коли капітан Білл, Трот і Кришталевий Кіт рушили за Чарівною Квіткою до відлюдного острова на далекій річці, Дороті знов почала думати над тим, що б вона могла подарувати Озмі на день народження. Незабаром Дороті зустріла Клаптикову Дівчинку й запитала її:
— Що ти збираєшся подарувати Озмі на день народження?
— Я склала для неї пісеньку, — відповіла кумедна Клаптикова Дівчинка, яку здебільшого звали просто «Клаптиком». Ця дівчинка, хоч і була набита ватою, проте мала надзвичайно строкатий клаптиковий мозок, у якому все плуталось. — Моя пісенька дуже весела, а співати її треба так:
— Ну як, Дороті, подобається? — запитала Клаптикова Дівчинка.
— А чи справді цей віршик гарний, Клаптичку? — невпевнено запитала Дороті.
— Гарніший за будь-яку пісню, — відповіла та. — І я придумала йому чудову назву. Я назову пісеньку так: «Коли в Озми іменини, всі мусять бути веселими, бо вона ж не винувата, що колись народилась».
— Це, Клаптичку, довгувата назва, — сказала Дороті.
— Зате модна, — відповіла Клаптикова Дівчинка, перевернувшись у повітрі й ставши на одну клаптикову ніжку. — В наші дні назви іноді бувають довшими за самі пісні.
Дороті попрощалася з нею і повільно пішла до палацу. Але тут вона зустріла Бляшаного Лісоруба, який тільки ступив на парадні сходи.
— Що ти думаєш подарувати Озмі на день народження? — запитала його дівчинка.
— Це таємниця, але тобі я скажу, — відповів Бляшаний Лісоруб, який одночасно був і маршалом в Краю Моргунів. — Я наказав своїм людям зробити Озмі гарненький пояс з чудовими бляшаними самородками. Кожен бляшаний самородок буде оздоблений разком смарагдів, саме так, щоб відтінити красу бляшок. Пряжка на поясі буде з чистої бляхи! Хіба не красиво?
— Я певна, що це їй сподобається, — сказала Дороті. — А ти не підкажеш, що б могла подарувати я?
— На жаль, Дориті, нічого не можу порадити. Я три місяці сушив голову, поки придумав свій подарунок Озмі.
В глибокій задумі дівчинка обійшла навколо палац і там раптово зіткнулась із Страшилом, знаменитим опудалом Країни Оз, якому щойно двоє людей з палацу напхали ноги свіжою соломою.
— Що ти подаруєш Озмі на день народження? — запитала Дороті.
— Я хочу вразити її, — відповів Страшило.
— Розкажи мені, чим, я мовчатиму, — пообіцяла Дороті.
— Тоді слухай: у мене вже є для неї кілька солом’яних капців — з щирозолотистої соломи, завваж собі, і сплетених надзвичайно майстерно. Озма завжди захоплювалась моєю солом’яною начинкою. Отже, я певен, що їй сподобаються ці гарненькі солом’яні капці.
— Озма буде рада всьому, що їй подарують люблячі друзі, — сказала дівчинка. — А мені просто біда, любе опудалко. Я хочу подарувати Озмі таке, чого в неї ще не було, а ніяк не можу придумати.
— Те саме й мені не давало спокою, поки я не вигадав капці, — відповів Страшило. — Ти подумай іще, Дороті. Тільки так можна витиснути з себе щось путяще. Коли б я не був таким кмітливим, то ніколи б не придумав цих солом’яних взуваночок на Озмині ніжки.