Потім засміявся і стиха промовив: «Здається, у цих птахів непоганий голос. А тепер можна спробувати й крила, чи досить вони міцні та дужі, щоб перенести мене через пустелю».
Кікі вирішив зробити першу подорож за межами Країни Оз. Викравши секрет перевтілення, він знав, що порушив закон правительки Озми, який забороняв чарівництво. Очевидно, Клінда або Мудрець Країни Оз викриють його і покарають. Тому найрозумніше було триматись як можна далі від цієї країни.
Повільно Кікі злетів у небо і, розпростерши могутні крила, плавними кругами заширяв над блюдцеподібною вершиною Гори Жвак. З висоти, ген далеко за розжареними пісками Смертоносної Пустелі, він по бачив незнаний край, що давно уже вабив його уяву Завернувши в той бік, Кікі змахнув могутніми крилами і рушив у довгий-предовгий політ.
Розділ другий
Яструб
Навіть яструб мусить летіти дуже високо, щоб перетяти Смертоносну Пустелю, з якої весь час піднімаються отруйні випари. Кікі Ару відчував себе хворим і слабким, аж поки не досяг здорової землі, бо він усе ж таки не зміг уникнути дії отрути. Та свіже повітря швидко поновило його сили, і він приземлився на широкому й рівному, мов стіл, плоскогір’ї, що має назву Високого. За плоскогір’ям одразу простягається долина, відома під назвою Низької, і цими двома краями правлять Джон Тісто Імбирний Пряник та його Перший міністр Рожевощокий Хлопчик. Яструб тільки трохи перепочив тут, а потім знявся й полетів на північ, через країну, що зветься Веселою, — нею править гарненька Воскова Лялька. Наткнувшись знову на страшну пустелю, він ще раз повернув на північ і опустився на верхівку дерева у королівстві Ніякому.
Кікі на цей час добре стомився, та й сонце вже сіло низенько, тому він вирішив залишитись тут до ранку. З верхівки дерева, на якому він сидів, поблизу виднівся будинок, що виглядав дуже привабливо. У дворі якийсь чоловік доїв корову. Та ось рипнули двері, і на порозі з’явилася гарнолиця жінка. Вона покликала чоловіка вечеряти.
Це змусило Кікі подумати, — чим же годуються яструби? Він уже зголоднів, але не знав, що їсти і де роздобути собі їжу. Йому також здавалось, що в ліжку було б зручніше спати, ніж на верхівці дерева. Тому він скочив на землю і сказав:
— Я хочу знову обернутись на Кікі Ару — пирзкхгл!
Тієї ж миті він набрав свого справжнього вигляду і підійшов до будинку. Постукавши у двері, він попросив дати йому повечеряти.
— Хто ти? — запитав у нього господар будинку.
— Подорожній з Країни Оз, — відповів Кікі Ару.
— Тоді ти нам бажаний гість. Заходь, будь ласка, — сказав чоловік.
Кікі пригостили смачною вечерею, послали йому м’яку постіль, і хлопчик поводив себе дуже пристойно, хоч і відмовчувався на всі запитання добрих людей з Країни Ніякої. Втікши з батьківського дому й діставши змогу побачити світ, Кікі вже не почував себе нещасним і тому не злився й не вередував. Господарі думали, що це дуже слухняний хлопчик, і вранці почастували його сніданком. Поївши, задоволений Кікі знову рушив у путь.
Поблукавши години зо дві пішки по чудовій країні, що нею правив король Пуп’янок, Кікі Ару вирішив, що він може подорожувати швидше і бачити більше, коли буде птахом. Тому він обернувся на білого голуба й полетів у велике Місто Ніяке, столицю Країни Ніякої, побував у королівському палаці й побачив королівські сади та багато інших цікавих місць. Після цього він завернув на захід, у Королівство Ікс, і, погостювавши день в Країні Королеви Зіксі, майнув ще далі на захід, в країну Ів.
Кожне нове місце, яке відвідував Кікі, здавалось йому набагато кращим за блюдцеподібну Гору Жвак, і він поклав собі знайти найкращу країну з усіх, щоб оселитися там назавжди.
В Країні Ів Кікі знов обернувся на хлопчика, бо міста й села лежали тут близько одне від одного і було легко мандрувати по них пішки.
Надвечір він підійшов до гарненького трактиру і спитав господаря, чи можна тут попоїсти та переспати.
— Можна, коли маєш чим заплатити, — сказав трактирник. — А якщо в тебе немає грошей, то йди собі під чотири вітри.
Це здивувало Кікі, бо в Країні Оз не існувало грошей. Там кожен міг брати безплатно все, що йому було треба. Так чи інакше, а проте хлопець не мав грошей і змушений був шукати гостини десь в іншому місці. Заглянувши крізь розчинене вікно в одну з кімнат трактиру, повз яку він проходив, Кікі раптом побачив дивну картину. За столом сидів якийсь дідуган і перебирав пальцями цілу купу золотих кружечків. «Оце, мабуть, і є гроші, — подумав Кікі. — І, певне, на один з тих кружечків можна купити вечерю й постіль на ніч».