Та Мохобородько заспокоїв:
— Тепер же нас троє. Ти можеш спокійно кермувати, а ми з Півчеревичком наглядатимемо за кип’ятильником.
— Може, спробуємо-таки зварити киселю? — пожвавішав Півчеревичок. — Розчудесна ідея!
Мохобородько усміхнувся.
— Ти ж не можеш все життя споживати лише кисіль, — підколов він. — Сьогодні зваримо щось гіркіше, щось гірке-гірке.
— Ну, знаєш, — став заперечувати Півчеревичок, але знову зайшовся кашлем. Він так здригався, що з його пазухи щось випало і покотилося по підлозі. Це було крихітне дерев’яне мишеня на чотирьох коліщатах.
— Яка гарна іграшка! — вигукнув Муфтик.
— Досі вона була моїм єдиним супутником, — усміхнувся Півчеревичок, коли кашель знову дав йому змогу говорити. — Я іноді возив її на мотузочку, щоб мандрувати в товаристві.
— Я чудово розумію тебе, — підхопив Муфтик. — Та й хто міг би зрозуміти тебе краще, ніж я — теж такий самотній. Цілком згоден, що ця маленька непоказна іграшка була твоїм другом у безкінечних подорожах і зігрівала серце, коли навколо лютував сіверко.
Мохобородько почав нервувати.
— А тепер за діло, — підганяв він друзів. — Інакше Півчеревичок задихнеться од кашлю.
Півчеревичок сховав іграшкове мишеня за пазуху і зиркнув на Мохобородька з-під насуплених брів.
— То яку гидоту ти обіцяв приготувати?
— Звісно, чай з оленячого моху, — впевнено сказав Мохобородько. — Між іншим, у цілому світі немає ліпших ліків од кашлю.
— Я вірю тобі, — втрутився Муфтик. — Але де ти роздобудеш цілющу рослину? Не в кожному лісі її знайдеш.
Мохобородько хитрувато примружився:
— Ти придивися до моєї бороди. Чи не росте там, бува, справжній оленячий мох?
— Росте, росте! — зрадів Муфтик.
Півчеревичка відпустив черговий напад кашлю, начебто вже саме споглядання оленячого моху благотворно вплинуло на нього. Але до таких ліків він поставився з недовірою — поглянув на Мохобородька спідлоба і спитав:
— Хіба не шкода тобі своєї бороди? Вона так прикрашає тебе, видно її здаля.
— А мох не потрібно виривати, — пояснив Мохобородько. — Спершу закип’ятимо воду, тоді я занурю кінчик бороди в окріп, потримаю трохи — і цілющий напій готовий.
— Он воно що, — полегшено зітхнув Півчеревичок.
Мохобородько взяв із полиці найбільшу каструлю, налив води і занурив кип’ятильник.
Муфтик сів за кермо.
— Рушаймо, — урочисто сказав він, і маленький автомобіль, залишаючи за собою кільця сизуватого диму, покотив.
ПРОБКА
Муфтиків автомобіль просто кружляв міськими вулицями, бо друзі не мали ніякої іншої мети, як закип’ятити воду.
— Передусім нам треба спекатися Півчеревичкового кашлю, — сказав Мохобородько. — Зараз це найголовніше. Тоді матимемо вдосталь часу обмізкувати, в якому напрямі податися далі.
Він тримав кип’ятильник за держак і нетерпляче колотив ним у каструлі. Поруч сидів Півчеревичок і стурбовано стежив за поранням Мохобородька.
— Можливо, доцільніше спинитися біля якоїсь аптеки, — запропонував Муфтик, не випускаючи з рук керма. — Адже там продають різноманітні таблетки й краплі від кашлю.
Та Мохобородько рішуче не погодився з ним.
— Найліпше од кашлю все-таки оленячий мох, — переконував він. — Не варто вживати якісь штучні таблетки й краплі, коли в нас така невичерпна скарбниця — природа! Навіщо ж тоді існують лікарські трави? Чимало бід починається саме тому, що люди нехтують природою і лікуються таблетками і тому подібним. Ми, зрештою, теж часточка природи. Якщо це враховувати, то і кашель, так би мовити, природне явище. А цей природний кашель треба лікувати чаєм із природного оленячого моху.
Висловившись отак хитромудро, Мохобородько уважно подивився у каструлю і помітив, що вода починає парувати.
— Скоро можна занурювати бороду, — вдоволено сказав він Півчеревичкові, — і твій кашель мов лизень злизне.
— А дуже гіркий чай з оленячого моху? — тихо спитав Півчеревичок.
— Неймовірно гіркий, — кивнув Мохобородько. — Та гіркість тебе не розчарує. Якщо поміркувати, то я не знаю інших ліків, котрі мали б стільки цілющої гіркоти, як чай з оленячого моху.
— Мій кашель, здається, вже минув, — зронив Півчеревичок, але тієї ж миті його мов трясця затрясла.
— Де непогамовний кашель, там найшвидша допомога, — усміхнувся Мохобородько, зазираючи в каструлю. — Вже бульбашить, цей кип’ятильник і справді чудовий «помічник».
Та зненацька гальма заскреготали й автомобіль спинився.
— Що сталося? — стривожився Мохобородько.