ІV. Реальні. Це найбільш численна група перешкод. Характеризуються вони тим, що, щойно віднайдені, ці перешкоди вже нікуди не зникають, як би ви того не бажали.
Всі перешкоди цієї групи, звичайно, перерахувати неможливо. Та й не варто, бо турист зобов'язаний до деяких з них підібрати ключі самостійно, без попередніх інструкцій. Тому лише про найважливіші.
Греблі. Бувають двох видів - діючі й зруйновані. Як перший, так і другий вид досить неприємні і для подолання непридатні. Не варто втішати себе удаваною суднохідністю старого русла, де була гребля. Коли ви переконаєтесь у підступності місця, буде вже пізно.
Єдиний метод боротьби з греблями - обноси. Метод технічно простий і відомий ще з часів першого проходження відомого маршруту «з варяг у греки». Полягає він у витяганні речей з байдарки, а власне байдарки - з води і перенесення їх вниз за течією за греблю. Ми наполягаємо саме на перенесенні, бо використання спеціальних технічних засобів (візки, тачки, ходова частина крокуючого екскаватора тощо) дуже швидко зводиться до того, що, крім байдарки і рюкзаків, ви несете на собі ще й вищеперераховані спеціальні технічні засоби.
Обнос не варто оцінювати суто математично, бо довжина його і трудність - поняття, що не завжди співпадають, а три обноси по 200 метрів зовсім не тотожні в сумі одному обносу в 600 метрів. Трудність обносу зменшується в міру віддалення від його місця.
Найзручніше нести байдарку вдвох і, як сказано у вищезгаданих «Методичних рекомендаціях...»,- «поклавши на плечі догори декою або боком. На плечі байдарка повинна лежати приблизно місцем стику кільсона і штевня. Під байдарку потрібно підкласти щось м'яке, наприклад злегка надутий рятувальний жилет. При перенесенні байдарки учотирьох на жердинах її можна розвантажувати не повністю». Слід додати, що для цього зручні й півтораметрові паси з ручками (випробувані нами неодноразово і успішно).
Взагалі обнос - справа нудна, урізноманітнити та скрасити її можна лише виконанням бадьорої пісеньки: «Нормальные герои всегда идут в обход...»
Оскільки ви вже все одно йдете в обхід, то не полінуйтеся зробити зайві 20-30 кроків (які в даному випадку можуть виявитися зовсім не зайвими). Бо ніколи не варто спускати байдарку на воду під самою греблею, хоча після вашого церемоніального походу по прибережних осипах і камінню дуже хочеться це зробити.
Головне ж, коли з полегшенням спустите судно на воду, не здумайте пересікати річку паралельно до греблі, а швидше поверніться до неї кормою. Справа в тому, що від греблі на поверхні води завжди несуться сильні потоки. І бувають вони не стільки ламінарними, скільки турбулентними.
Тому повторюємо ще раз: не курсуйте з урочистою міною на обличчі вздовж греблі, а відразу ж відходьте від неї вниз!
Заколи. Так лаконічно й нелагідно називають загорожі з дерев'яних кілків, якими рибалки полюбляють перегороджувати маленькі річки й озера.
Якщо вода вже спала, то дерев'яні гребінці вилізають на поверхню. їх видно чітко, і вам залишається тільки вирішити: перенести байдарку через закол (якщо глибина незначна) чи здійснити черговий обнос берегом.
Але навесні й восени, коли кілки приховані під водою, будьте особливо пильні! Бо зубці заколів пробивають днище байдарки так само легко, як виделка встромлюється в сардельку.
Існує безпомилковий спосіб установлення факту проколу: якщо ви раптом виявили, що сидите в байдарці по пояс у воді, це означає, що дерев'яні кілки вже зробили свою чорну справу.
Тоді якомога швидше вибирайтеся на берег, діставайте ремнабір і починайте латати ті місця судна, які найбільше цього потребують. Покладена авансом зайва латка теж ще нікому не завадила, не кажучи вже про профілактичні гумові смуги, якими кожний поважаючий себе турист обклеює днище байдарки вздовж стрингерів.
Мости. Мости бувають великі, середні й малі. Але немає мостів безпечних. Кожний міст, незалежно від його габаритів, повинен викликати до себе безмежно шанобливе ставлення. Навіть якщо перед вами залізничний велетень, ферми якого висять над водою на висоті 30 метрів, все одно чекайте від такого мосту якоїсь халепи.
Перш за все запам'ятайте, що річкове дно поблизу кожного мосту всіяне усілякими предметами, більшість з яких небезпечна для вашої байдарки. Біля великих мостів це може бути зайва або забракована і тому не використана опора, сінокосилка з кривими турецькими мечами, що стирчать в усі боки, або, скажімо, бочка, очевидно, та сама, яку залишив князь Гвідон, забувши витягти цвяхи після того, як «выбил дно и вышел вон».