— Чутки про хабарництво, звісна річ, перебільшені.
— Як ви гадаєте, коли буде легше входити в українську економіку?
— В яку економіку? Уже й тепер без особливих проблем входять в ту економіку, яка дозволяє вивозити з України за півдарма сталь, прокат, цемент, кольорові метали. Міжнародні торговці легко знайшли українських злодіїв, що за добрий хабар готові за безцінь вивезти з України всю промисловість. Складніша справа з організацією в Україні виробництва нових товарів. У цьому менше зацікавлені іноземні бізнесмени і не дуже зацікавлені наші бюрократи.
— Уряд Канади не розширює допомогу Україні і не заохочує приватних підприємців, але й не стримує приватної ініціативи. А тим часом приватний сектор у Канаді — основний. І коли 6 було вигідно вкладати капітали в Україні, то до вас попливли б мільярди доларів.
— З огляду на реальні обставини найвигіднішою формою співробітництва є утворення спільних підприємств. Проблему подолання бюрократичних перепон (у тому числі й хабарів), пов’язаних з реєстрацією, бере на себе українська сторона. Вона ж забезпечує охорону й безпеку. Окрім того, її внесок, як правило, становить більшу частину вартості підприємства, а отже, вона несе основний ризик непередбачених втрат.
— Що є внеском української сторони?
— Земля, де стоїть підприємство, будівлі, комунікації і транспорт, електроенергія, газ, вода, інженерно-технічний персонал і робітники. Канадська сторона вносить тільки свою технологію і відповідний технічно-виробничий досвід.
— Виглядає цілком привабливо.
— Привабливість буде ще більшою, коли врахуємо таке. Частка заробітної плати у собівартості товару в Канаді становить понад 60 відсотків, а в Україні 7–8 відсотків, тобто робітнича сила в Україні майже в 10 разів дешевша за канадську. Ви розумієте, що це означає. Навіть якщо в Україні сировина й електроенергія вдвічі дорожчі за канадські, однак за рахунок дешевої робочої сили товар матиме дуже низьку собівартість. Цей товар на міжнародному ринку побиватиме всіх конкурентів, бо навіть у Південно-Східній Азії робітнича сила не така дешева.
— Як довго це триватиме?
— Індустріалізація і поява зародків конкуренції збільшуватиме частку зарплатні в собівартості товару. Зрештою, в інтересах розвитку внутрішнього ринку збільшити купівельну спроможність населення. Це ослабить соціальну напругу, випорожнить склади товарів, яких тепер нікому розкупити, і стимулюватиме нове виробництво. Проте шлях від 7–8 відсотків до європейського рівня займе не менше десятка років. За цей час канадський підприємець кілька разів окупить свій капітал.
— З якого ж боку підійти практично?
— Треба йти прямо з готовністю подолати бюрократичні перепони і некомпетентність. За зовнішнім невмінням вести справи у наших виробників стоїть бажання навчитися працювати по-новому. І якщо канадського підприємця не відштовхнуть відразу деякі негативні риси (недотримання слова, неточність, переоцінка своїх можливостей тощо), він знайде в наших людях кмітливих, винахідливих, добрих робітників, людей з теплою душею і добрим серцем. До речі, німці в Україні набагато активніші, ніж ви.
— Канадські підприємці дуже обережні. І вони нікуди не поспішають. Від цього вони часом втрачають вигоду, але рідко опікаються. Я агітуватиму канадських підприємців співробітничати з вами. Добре було б підготувати гарний довідник про Україну англійською мовою.
Ну а щодо вашої вигоди, зрозумійте одне: у міжнародних взаєминах панує не філантропія, а національний егоїзм. Людей ви не зміните. Вони такі є і такі будуть. Прийміть усталені правила гри, і ви будете вигравати. Україна з її сприятливим кліматом і великими природними багатствами стане божим раєм, якщо ви цей рай будуватимете тільки для себе, а не для всього світу, якщо надійно охоронятимете кордони і не перетворите вашу країну на прохідний двір. Ізолюйте свій рай. І хай весь світ вам дорікає, що створили рай тільки для себе. Ігноруйте ці безсилі дорікання. Киньте світові: що світ зробив для України, коли вона стогнала три сторіччя в неволі?!
Вдома поцікавилися, як пройшла зустріч з Попроцьким, про що говорили.
— Про канадсько-українські взаємини, — відповів я. — їм у Канаді незрозуміло, чому не відбувається приватизація. Їхня логіка яка? Влада забрала в людей добро силою. Люди мали б зберігати бажання повернути собі власність. Раніше цього не можна було зробити, бо комуністична влада не дозволяла. Тепер комуністичні партії заборонені, оголошено курс на створення приватновласницької економіки. Люди повинні були б наввипередки кинутися в приватизацію, а вони цього не роблять. Не хочуть ставати приватними власниками — це не зрозуміло, це щось протиприродне!