В Альбертському університеті прочитав Шевченківську (щорічну) лекцію на тему: «Будівництво незалежної України: сучасне становище і майбутнє».
Крім загального обміну думками про можливість участі канадських нафтокомпаній у розвідці й видобуванні нафти в Україні, провів зустріч з компанією «AMOCO» (м. Калгарі).
Ця велика компанія діє у багатьох країнах, у тому числі в Росії. Компанія зацікавлена розпочати діяльність в Україні. Вона не порушувала питання про гроші і готова почати працю за свої кошти. Для укладання контракту про заснування СП, їй необхідна інформація про норми права, що регулюють діяльність іноземних фірм в Україні, зокрема про право звертатися до Міжнародного арбітражу та про оподаткування і пільги; висновок геологів про поклади нафти в районі, що може бути запропонований «АМОСО», співвідношення фахівців, з Канади і з України; знати чи виробляє Україна труби необхідних параметрів.
Фірма працює екологічно чисто.
На основі вивчення вищезгаданої інформації фірма зможе визначити склад своєї делегації в Україну для подальшої підготовки планів співпраці чи контракту.
Частину правових питань посольство може задовольнити матеріалами, що є в нашому розпорядженні, решта інформації мусить надійти з Києва.
З метою залучення альбертських бізнесменів до створення в Україні СП з переробки сільськогосподарської продукції провів ознайомчий обмін думками. Для розвитку цієї теми необхідна інформація про особливості сільськогосподарського виробництва в Україні за конкретними адресами.
Оскільки українці становлять помітну частку населення Альберти і мають активні громади в Едмонтоні і Калгарі, це створює сприятливу атмосферу для спільного підприємства. Сприятливість атмосфери зумовлюється ще й міркуваннями передвиборчого характеру, коли кожен політик хоче заручитися підтримкою українців на виборах восени нинішнього року. За достатньої енергійності її можна було б використати зі значною користю для України.
Українське посольство в Канаді. Оттава, 1992 р.
Кальман Кульшар, посол Угорщини в Канаді. Оттава, 1992 р.
На прийомі у прем’єр-міністра Канади Брайєна Малруні. Оттава, 1992 р.
* * *
Кілька днів у Канаді перебував Анатолій Бондар — начальник Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України. Він виявився великим прихильником здійснення канадцями в Україні системи реєстрації землі «Торенса». Першим ентузіастом цієї системи був Володимир Пилипчук, другим — я, Бондар — третій. Він навів додаткову аргументацію, яка ще більше прихилила мене до цього проекту і спонукала робити все для того, щоб в Україні нарешті взялися до його здійснення.
Чому неохоче бралися за впровадження дуже раціональної системи впорядкування землі? Відповідь дуже проста. По-перше, система «Торенс» розтаємничує землю. І ось чому. У нас по всій Україні і на кожному кроці голови колгоспів жонглювали землею як хотіли: засіяв жита 150 гектарів, показав у звітах 100, урожай з 150 гектарів показав як урожай зі 100. Виходило, що гектар дав, наприклад, не 15 центнерів, а 20 центнерів жита — це найбільший урожай у районі. Чия заслуга? Голови колгоспу й агронома. Їх хвалить районна влада, про них пишуть у газетах як про передовиків сільськогосподарського виробництва. Другий голова колгоспу проробив ту ж операцію з картоплею і урожай з 300 гектарів подав у звітах як урожай з 200 гектарів. Третій переорав землю вздовж шляху і захисну смугу використовує як орну землю, четвертий розкорчував кущі й купини вздовж річки. За документацією колгосп має одну кількість орної землі, а в дійсності використовує значно більше. Для голови колгоспу байдуже, що він нищить річку й псує довкілля. Для нього важливо вислужитися. І якщо не виходить способом чесного підвищення врожайності, то можна способом шахрайським. Система «Торенс» кладе цьому край: уся сільгосптериторія України вкладається картами в комп’ютерну систему, що поширена по всій Україні, і в кожному районному центрі будь-який громадянин може на екрані побачити ту площу, яку він хоче, причому з усіма її фізичними й хімічними характеристиками.
Система реєстрації землі довела свою високу ефективність в умовах приватного сільськогосподарського виробництва. Не обов’язково необмежена приватна власність на землю, але обов’язково з правом купівлі-продажу землі, а отже, правом застави, дарування і т.ін.