Відтоді минув рік. Розвалився Радянський Союз. Україна перетворилася на незалежну державу. Правдива статистика показала зовсім інші цифри середнього річного прибутку на душу населення — головного критерію при визначенні, до якої категорії належить країна: розвинених, тих, що розвиваються, чи слаборозвинених.
За доходом на душу населення Україна потрапляла до категорії країн, що розвиваються. У цих умовах стало реальним порушити питання про перегляд орієнтації канадської допомоги по лінії КАМР.
Позиція канадського уряду зумовлювалася двома чинниками. Перший: економіка була не в найкращому стані, а сума в 5 млрд. доларів — досить значна. Другий: уряд не хотів з власної ініціативи починати переговори про скорочення дотацій.
Коли посольство довідалося про це, я погодився дати інтерв’ю на цю гему телекомпанії CBC.
Я не хотів настроювати всі слаборозвинені країни, які отримували канадську допомогу за програмами КАМР, проти нашого посольства чи України загалом, тож акцентував увагу на тому, що Канада допомагає африканським, латиноамериканським та південно-східним азіатським країнам уже давно. Як свідчить практика, канадська допомога не змогла розв’язати економічних проблем тих країн, і тепер, після кількох десятиріч, їхня потреба в допомозі не зменшилася. Отже, стратегія допомоги нерозвинутим країнам має бути розрахована на десятиріччя через піднесення загального рівня цивілізації в тих країнах.
Україна, як і інші країни колишнього Совітського Союзу, — це високоосвічена держава. Вона потрапила в глибоку економічну кризу внаслідок суперечності між високим розвитком продуктивних сил і феодально-поліцейським централізованим способом керівництва економікою, що його Російська імперія нав’язала Україні. Якщо частину канадської допомоги спрямувати в Україну, то за якихось п’ять-сім років вона подолає економічну кризу і сама зможе допомагати слаборозвиненим країнам. Отже, з точки зору довготривалих інтересів країн третього світу вони також зацікавлені в допомозі Україні з боку Канади.
У газетному інтерв’ю я ще більше розвинув цю ідею, навівши приклади з африканських країн, де чорні диктатори з європейською освітою на канадські (та інших християнських держав) гроші будували собі розкішні палаци, зовсім не дбаючи про розвиток власної промисловості.
10 травня удвох з Шандруком провели зустріч з питання розвитку кооперативного руху в Україні. З канадського боку у ній взяли участь голова кооперативної ради Канади Петро Микуляк, член ради Ольга Заверуха та Рентон Еглестон. Канадський уряд виділив один мільйон доларів для розвитку кооперативного руху в Україні (у Канаді це має назву кредитних спілок). Нам багато розповідали про те, як на початку XX сторіччя українці приїхали до Канади без грошей і завдяки кредитним спілкам успішно зарадили собі і прискорили вихід з нужди. Знаючи, що й громадяни України тепер бідні, вони й хотіли поділитися своїм досвідом. Канадський уряд пішов їм назустріч і виділив кошти для створення інфраструктури та навчання людей. Наші партнери привезли літературу з історії кооперативного руху в Канаді та різні методичні інструкції.