Выбрать главу

П’єр Паоло ПАЗОЛІНІ

НАФТА

Передмова до італійського видання

Даний текст залишився майже незмінним з часу останнього перегляду рукопису, котрий вийшов у «Романах та оповіданнях 1963–1975», за участі Вальтера Сіті та Сільвії Де Лауде у видавництві «Мондадорі», у Мілані, 1998 року (це другий том повного зібрання творів П’єра Паоло Пазоліні, що вийшли друком у «Мерідіано»). Звісно, нам у свою чергу не вдалося цілком абстрагуватися від видання роману, яке вийшло вже після смерті автора у 1992 році за участі Марії Карері та Ґрацієли К’яркоссі за редакцією Ауреліо Ронкалья, котрий також написав «Філологічну примітку» до роману, яку ми надрукували майже без змін.

«Нафта» є незавершеним романом, над яким Пазоліні працював у той час, коли його було вбито, у ніч з 1-го на 2 листопада 1975 року. Що ж стосується матеріалів твору, єдине свідчення роману — чернетка, що складається з лише частково пронумерованих аркушів, частина з них машинописні, інші — рукописні, у яких містяться викреслення та виправлення, внесені автором у різні відрізки часу, іноді вони суперечать одне одному. На початку твору автор власноруч переклав аркуші чернетки, часом геть не узгоджуючи нумерацію сторінок з тим, як їх перекладено. Маючи на думці згодом перечитати текст, автор часто позначав слова, вислови, словосполучення скріпленнями чи помітками на полях. У творі на полях чимало «пташок» √, написаних від руки, що позначають місця, де викреслений текст треба замінити чи розширити новими уривками.

З огляду на такі складні обставини, пов’язані зі змістом роману, ми намагалися якнайретельніше додержуватись вигляду рукопису, що зберігається у «Сучасному архіві Алесандро Бонсанті» у науково-літературній бібліотеці «Кабінет В’єсо», що у Флоренції, у течці, прикріпленій до ще однієї теки з неавторською позначкою V («різне»). У ній разом з різноманітними статтями шістдесятих років зберігаються деякі матеріали, відкладені особисто Пазоліні, що мав намір використати їх згодом у своєму творі. Серед них газетні статті (Масімо Ріви у «Кор’єре делла Сера» за 7 вересня 1973 року «Жорстокі нападки Джиротті та таємниці „Національного нафтогазового об’єднання“»; «ЕНІ[1], Соціалістична партія Італії покидає Франческо Форте» П’єтро Вігорелі у газеті «Темпо» за 23 вересня 1973-го; Бруно Брунера «Поклали руки на „Монтедісон“[2]», надрукована в газеті «Уніта» 30 вересня 1974-го); номер журналу «Ерба Вольйо», II, 6, у якому з коментуванням наведено промову Евдженіо Чефіса у Військовій академії Модени 23 лютого 1972-го (у журналі стаття називається «Моя Батьківщина зветься Мультинаціональною», має шапку у вигляді коментарю та висновки до статті, які написав Джорджіо Радіче); оригінал промови Чефіса у Модені, котра теж вийшла у «Ерба Вольйо», а також ще кілька промов фінансиста («Хімічна промисловість і проблеми її розвитку», виголошена у «Вищій військовій школі» у Римі 14 червня 1974-го, та «Цікавий випадок. „Монтедісон“», яку на обкладинці журналу називають «лекцією Евдженіо Чефіса у Школі католицької культури» у Віченці 11 березня 1973 року); фотокопія книги Джорджіо Штеймеця (насправді це псевдонім) «Отакий він, Чефіс. Інша подоба шановного президента», «Амі», Мілан, 1972.

У тій же течці зберігається оригінал листа від психоаналітика Ельвіо Факінеллі, за 20 вересня 1974-го, з якого випливає, що саме ця людина передала Пазоліні оригінал моденської промови Чефіса та фотокопію книги Штеймеця («Шановний Пазоліні, передаю Вам лекцію Чефіса та фотокопію секретної книги про нього. Можливо, це стане вам у нагоді»).

У даному виданні рукопис цього роману надруковано без скорочень і позначок, які означали слова, фрази чи уривки тексту, що, ймовірно, були скорочені Пазоліні власноруч. Збережено також порядок аркушів у теці, навіть попри те, що іноді він різниться з нумерацією, яку раніше робив автор, ми залишили також «цілковитих невідповідностей, які автор за логікою мав, безсумнівно, викреслити з остаточної редакції твору»[3]: одначе як саме — передбачити напевне неможливо.

Унизу сторінки в абетковому порядку зазначені альтернативні варіанти виразів (тобто ті слова, які автор вставив у текст, не викресливши попереднього варіанта). Цифрою у дужках в основному тексті твору позначено примітки, зроблені самим автором, і винесено також у низ сторінки, а от примітки редактора (с. 627—650) мають позначкою виноски.

Позначка ˃, розташована на полях, позначає уривки, які не є частиною роману, але коментують і уточнюють його посиланнями a latere[4], записаними наприкінці книги у розділі «Виноски» (с. 623—626), а також деякими філософськими нотатками, які мають виняткове значення для розуміння роману: звісно, аби співвіднести їх із «прошарками» роману, ці примітки слід вивчати ґрунтовніше, однак ми все одно залишимо їх для вас, щоб показати, яких напрямків набувала розповідь у процесі роботи над твором.

вернуться

1

ЕНІ (Ente Nazionale Idrocarburi) — італійська державна нафтогазова корпорація, тепер частково приватизована.

вернуться

2

Італійська промислово-фінансова корпорація, яка проіснувала під цим ім’ям до 2002 року, здебільшого вела справи у хімічній промисловості, але мала широкі інтереси й в інших галузях (виробництво ліків, енергетика, металургія, страхування, преса тощо).

вернуться

3

«Філологічна примітка» Ауреліо Ронкалья (с. 651).

вернуться

4

На полях, на марґінесі (лат.).