Олівцем обвели місце для тих братів, які теж мали б долучитися — для Скалпіта залишили стільки місця, що свій підпис він міг би розписати не гірше від канцеляриста. Генді взяв документ, розгорнув його на столику й у переконливій, завзятій позі стояв поряд. Муді з каламарем, що його так обачно забув Фінні, ішов позаду. Спріґґс тримав здійняте вгору, немов меч, добряче зашарпане чорним чорнилом перо, яке час від часу намагався вкласти в неохочу руку Скалпіта.
Разом із грамотним відпиралися і його співучасники в нерішучості Вільям Ґейзі та Джонатан Крампл. Якщо й відправляти заяву, то зараз саме час — так казав містер Фінні. Ті, кому, як вони самі вважали, належали сто фунтів річних, уже почали нервувати, бо залежали переважно від цього документа.
— Не побачити всіх цих грошей, — бубонів зажерливий Муді своєму другові Генді, — лише через якогось старого дурня, який каже, що краще від усіх уміє писати своє ім'я!
— Слухайте, Джобе, — мовив Генді, виставляючи напоказ власну гіркоту приреченим на невдачу обличчям зі схвальною усмішкою, але йому це ніяк не вдалося, — містер Фінні каже, що ви вже готові. Ось ваше місце, бачите? — тут він своїм здоровенним коричневим пальцем тицьнув у брудний папір, — Ім'я або підпис — байдуже. Нумо, старцю, якщо нам належить отримати ці гроші — що швидше, то краще — такий у мене принцип.
— Треба запевнитись, — мовив Муді. — Ми вже не такі молоді, щоби дозволити собі чекати на старого Кетгута[7].
Так ці єретики прозивали нашого чудового друга. Саме прізвисько наглядач ще міг пробачити, але ось натяк на божественне джерело своєї мелодійної втіхи роздратував би навіть його. Будемо сподіватися, що він так і не довідався про прізвисько.
— Подумайте тільки, старий Біллі Ґейзі, — мовив Спріґґс, який, на відміну від братії, ще тішився молодістю, але випік собі одне око, пропалив щоку й ледь не спалив руку, коли п'яний упав у вогонь. Через таку свою зовнішність він був явно не в когорті найприємніших пожильців, — сто фунтів на рік, усе можна витрачати. Подумайте тільки, старий Біллі Ґейзі. — Тут він огидно вишкірився і ще повніше показав всі свої вади.
Старий Біллі Ґейзі не плекав особливого захоплення. Навіть ці золоті гори не дадуть йому сил робити щось більше, ніж просто потирати свої посоловілі очі манжетом нічної сорочки і м'яко бубоніти: «Він не знав, не він. Він не знав».
— Та ви б знали, Джонатане, — провадив далі Спріґґс уже до іншого друга Скалпіта, що сидів на ослоні біля столу й порожнім поглядом дивився на заяву. Джонатан Крампл був покірливим, м'яким дідом, який своє вже віджив. Погані діти розтринькали його гроші і спаскудили йому життя, аж поки старого не прийняли в богадільню, в якій він прожив не так уже й довго. З того дня старий не знав ні горя, ні турбот, а ці спроби вдихнути в нього нові сподівання були, по правді, жорстокими.
— Сотня на рік — це точно непогано, сусіде Спріґґсе, — відповів він. — Колись я майже її мав, але від того мені не було нічого хорошого. — Тут старий зітхнув, бо пригадав викоханих ним дітей, що розграбували його.
— І будете знову мати, Джо, — мовив Генді, — так ще й буде хтось, хто цього разу прибереже їх саме для вас.
Крампл знову зітхнув — він уже добре вивчив безсилля всіх земних благ, тому був би радий, якби його не спокушали й дали можливість тішитися тому шилінгу й шести пенсам на день.
— Нумо, Скалпіте, — повторив Генді, якому уривався терпець, — ви ж не збираєтеся разом зі старим Бунсом допомагати тому священникові обдирати нас. Візьміть перо і вчиніть як слід. Ну, — додав він, побачивши сумнів Скалпіта, — на мою думку, бачити, як чоловік боїться заступитися за себе, це найогидніше з усього.
— Так, потопіть нас усіх заради отців, — буркнув Муді. — Ті ненажерливі волоцюги ніколи не наб'ють собі животів, поки не обдеруть усіх і все!
— А що вам за це буде? — продовжив Спріґґс. — Хай скільки хочуть зиркають на вас своїми поганими очима — якщо вже заселили в богадільню, то не виженуть. Навіть Литка не зарадить старому Кетгуту! — Самому прикро казати, але архідиякона обзивали цією нижньою частиною його тіла.
— Отримаємо сотню на рік і не втратимо нічого, — не замовкав Генді. — Очам не вірю! Не розумію, як іще можна вагатися, коли є нагода відкусити такий ласий шмат… та бувають і полохливі чоловіки… бувають чоловіки, які вродилися без мужності… чоловіки, які жахаються від одного вигляду джентльменської мантії і жилетки.
7
Нитки зі сполучної тканини, яку отримують із серозного шару кишківника великої рогатої худоби або з м'язового шару чи підслизової оболонки кишківника овець. Колись із цього матеріалу виготовляли струни для музичних інструментів.