Наш наглядач зайняв уже звичне для себе місце, привітався із зятем, а потім заходився приязно допитуватися друга про здоров'я. Від єпископа віяло добротою, яка полюбилася м'якій, наче в жінки, натурі містера Гардінга. Дивно було бачити, як ці два літні добродушні священники тиснуть один одному руки, всміхаються і подають ледь помітні знаки любові.
— Ми нарешті отримали відповідь від сера Абрагама, — заговорив архідиякон. Містер Гардінг це вже чув, тому йому дуже кортіло довідуватися більше.
— Його висновок доволі прихильний, — мовив єпископ, стиснувши друга за руку. — Я так тішуся.
Містер Гардінг перевів погляд на могутнього посланця важливих вістей, щоб той підтвердив йому радісну звістку.
— Так, — мовив архідиякон. — Сер Абрагам справді виявив нашій справі неабияку увагу, я в ньому не сумнівався… неабияку увагу… і на його думку — а його думка в таких справах цілком слушна, ніхто не поставить слушність сера Абрагама під сумнів — на його думку, у ворогів немає на що спертися.
— Але як так, архідияконе?
— Найперше… але ви, наглядачу, не правник, тому сумніваюся, що ви зрозумієте всю суть справи… згідно із заповітом Гірама, до богадільні обирають двох доглядачів. Закон каже, що це два оплачувані службовці — тут нам з вами немає над чим сперечатися.
— Я й не збирався, якщо я справді один зі службовців, — відповів містер Гардінг. — Самі розумієте, троянда…
— Так-так, — нетерпляче перебив його архідиякон, якому в таку мить не хотілося вислуховувати поезію. — Отже, два оплачувані службовці: один наглядає за старцями, а другий — за грошима. Ці два службовці — це ви з Чедвіком, і хай би вам платили забагато чи замало, більше чи менше, ніж бажав благодійник, ясно як день, що ніхто з вас не винен у тому, що отримував виписані йому виплати.
— Це зрозуміло, — відповів єпископ, який помітно здригнувся від слів про службовців і виплати, але це, схоже, ніяк не обтяжило архідиякона.
— Зрозуміло, — мовив єпископ, — і я дуже тішуся. По правді, якщо вже є обов'язок обирати двох службовців до богадільні, виплати, які їм призначають, мають залежати від виплат за подібні послуги, відповідно до їхньої ринкової цінності в цей момент. А вирішувати це мають тільки ті, хто керує богадільнею.
— А хто керує богадільнею? — спитав наглядач.
— О, а це вже хай самі довідуються. Це вже інше питання. Вони вирішили діяти проти вас і Чедвіка. Ця відповідь — ваш захист, досконалий, повноцінний захист. Вона нас дуже навіть влаштовує.
— Ну, — мовив єпископ, допитливо вдивляючись в обличчя друга, що якийсь час сидів мовчки явно невдоволений.
— І насамкінець, — продовжив архідиякон, — якщо вони дотиснуть справу до суду присяжних — а вони не дотиснуть — то жодній дванадцятці в Англії не знадобиться і п'яти хвилин, щоби прийняти вирок.
— Але якщо так, — заговорив містер Гардінг, — то з таким успіхом я можу отримувати тисячу шістсот фунтів, а не вісімсот, якщо за це відповідає керівник богадільні. Але оскільки я сам один із керівників, якщо взагалі не головний, то таке рішення важко назвати справедливим.
— О, це вже справи не стосується. Питання в тому, чи наважаться той нахаба, брехливі адвокати і нестерпні розкольники лізти туди, де все облаштовано справедливо і корисно для церкви. Не доведи Господь, щоби ми впали в розбрат, у міжусобиці, бо тоді ми нізащо і ні за які гроші не покладемо край цій справі.
Містер Гардінг знову замовк на якийсь час. Єпископ знову стиснув його за руку і глянув в обличчя, щоби перевірити, чи зловить там блиск втішеної і розрадженої душі. Але блиску не було. Бідолашний наглядач і далі навсібіч вигравав сумну похоронну пісню на невидимих струнних інструментах. Містер Гардінг обмірковував цю відповідь сера Абрагама, щиро з усієї сили намагався втішитися з його слів, але не міг. Нарешті він заговорив:
— Ви бачили цю відповідь на власні очі, архідияконе?
Архідиякон заперечив — тобто бачив, але бачив не оригінальну відповідь, а щось на кшталт копії, але доктор Ґрентлі і сам не знав, чи бачив він її повністю, а чи тільки частину. А ще архідиякон не міг сказати, чи бачив ipsissima verba[13] того великого чоловіка, але те, що він бачив, містило в собі щойно оголошений ним висновок, і той висновок, повторив архідиякон, їх вельми влаштовував.
— Я сам хочу глянути на відповідь, — мовив наглядач. — Ну тобто на її копію.