Я вже казав, що Джон Болд має дуже тісний стосунок до «Юпітера». Різниця у віці між ними була невелика, бо Тому Тауерсу було ще дуже далеко до сорока. Так, коли Болд навідувався в лондонські лікарні, Тауерс, який тоді ще не був таким впливовим, як тепер, проводив з ним чимало часу. Тоді вони часто обговорювали свої плани і подальші перспективи. Тоді Тому Тауерсу жилося непросто, і він як баристер без адвокатської практики брався писати стенограми для всіх газет, які тільки зверталися. Тоді Том Тауерс не наважився б навіть мріяти, що колись буде писати перші шпальти для «Юпітера» чи обговорювати поведінку Кабінету міністрів. З того часу багато чого змінилося. Баристер без адвокатської практики так і не мав адвокатської практики, зате зараз він зневажав таке заняття. Якби Том Тауерс не сумнівався, що колись сяде в крісло судді, він би навряд покинув свою теперішню справу. Правда, він не носив горностаєву мантію[17], не мав жодного видимого знака свого шляхетного стану, але яким зарядом значущості повнився всередині! Правда, його ім'я ніде не писали з великої літери, на жодній стіні не писали «Хай живе Том Тауерс», «Свободу пресі і Тому Тауерсу», але чи знайдеться бодай один член парламенту, який буде мати половину його влади? Правда, у віддалених провінціях люди не говорили про Тома Тауерса щодня, але вони читали «Юпітер» і визнавали, що без «Юпітера» їхнє життя не варте нічого. Така прихована, та все ж усвідомлена слава цілком личила вдачі цього чоловіка. Том Тауерс полюбляв сидіти мовчки десь у кутку свого клубу, слухати теревені політиків і думати, що всі вони підкоряються йому, що він з легкістю може заплямувати найгучніші імена серед них, якщо заради такої мети варто буде витратити трохи часу і взятися за перо. Том Тауерс полюбляв спостерігати за впливовими людьми, про яких писав щодня, і потішати себе думкою, що він впливовіший за будь-кого з них. Кожен з них ніс відповідальність за його країну, кожен повинен відповідати перед законом, кожен повинен добродушно терпіти кпини і не гніватися на образи. Але перед ким несе відповідальність він, Том Тауерс? Ніхто його не образить, ніхто не буде допитувати. Том Тауерс може розкидатися нищівними словами, і ніхто йому нічого не зробить. Міністри домагалися його прихильності, хоча, певно, навіть імені його не знали. Єпископи боялися його. Судді сумнівалися у власних вироках, поки він не підтверджував їх. Генерали на своїх воєнних нарадах не могли так глибоко обдумати поведінку ворога, як робив це «Юпітер». Том Тауерс ніколи не вихвалявся «Юпітером». Навіть у колі найближчих друзів йому не хотілося згадувати про газету. Він не бажав говорити про свій зв'язок до неї, але від того не став менше цінувати свої привілеї, не став скромніше оцінювати свою важливість. Цілком можливо, що Том Тауерс вважав себе найвпливовішою людиною на всю Європу. Ось так Том Тауерс проживав день за днем і щосили намагався видаватися звичайною людиною, хоч глибоко всередині знав, що він — бог.
Розділ 15. Том Тауерс, доктор Антикант і містер Сентимент
— О, Болде! Як справи? Ти що, не снідав?
— Ой, та снідав, кілька годин тому. А ти як?
Коли один ескімос зустрічає іншого, чи заведено в цих двох одразу розпитувати один одного про здоров'я? Невже кожен із нас разом з людською природою успадкував ще й це люб'язне запитання? Чи траплялося бодай з одним читачем цієї оповіді так, щоб при зустрічі з другом чи знайомим він не ставив цього запитання? А відповідь на нього бодай хтось взагалі слухає? Буває так, що надміру ґречний допитувач аж надто зацікавиться цією справою і сам відповість на своє запитання, мовляв, якби глянув на тебе, то й не питав би. Цим він хоче провістити, що ти і є абсолютним втіленням здоров'я. Та до такої когорти людей можна віднести лиш тих, хто заздалегідь думає про дрібні наслідки.
— Ти часом не зайнятий? — поцікавився Болд.
— Так, трохи… хоча ні, не зайнятий. Якщо можу дозволити собі вільну годинку на день, то хай це буде вона.
— Я хотів спитати, чи можеш зробити мені послугу в одній справі?
Із тону свого друга Тауерс одразу зрозумів, що справа якось стосується газети. Він усміхнувся і кивнув, але нічого не пообіцяв.
— Ти ж знаєш про ту справу, за яку я взявся.
Том Тауерс дав зрозуміти, що йому відомо про справи в богадільні.