«Не журіться, галичанки, є ще і військові
Ті ще краще обіймають ніж стрільці січові.
Ті вас поцілують в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови.
Ті вас поцілують в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови».
«Ой не будуть більш військові з нами приставати
І не будуть нас військові за стан обіймати;
Ні, не поцілують в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови.
Ні, не поцілують в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови.
Аж як ви із України вернетеся знову
І, як перше, знов підете з нами на розмову,
Тоді вже цілуйте в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови.
Тоді вже цілуйте в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови».
Заквітчали дівчатонька
Вірш і музика Романа Купчинського
Заквітчали дівчатонька
Стрільцеви могилу,
Замість мали заквітчати
Стрілецькую милу.
Невисокий хрест з берези
Заплели віночком,
Замість мали заплітати
Косу барвіночком.
І пісочком висипали
Стежечку довкола,
Замість мали постелити
Рушник до престола.
Схилилися дві черешні
Наліво й направо,
А на віттях вітер грає
Про стрілецьку славу.
Засумуй, трембіто
Вірш і музика Романа Купчинського
Засумуй, трембіто,
Та й по всьому світу,
Що пропало галичанам
Сорок тисяч цвіту.
Що пропало галичанам
Сорок тисяч цвіту.
Засумуй, трембіто,
Та на всі Карпати,
Щоб не ждали сина з войни
Ні отець, ні мати.
Щоб не ждали сина з войни
Ні отець, ні мати.
Засумуй, трембіто,
Та на все Поділля,
Щоб не ждала дівчинонька
Хлопця на весілля.
Щоб не ждала дівчинонька
Хлопця на весілля.
Засумуй, трембіто,
Що галицька сила,
Та від Збруча по Славуту
Трупом застелила.
Та від Збруча по Славуту
Трупом застелила.
Ірчик (Мирославу Ірчанові)
Вірш і музика Романа Купчинського
Чи є в світі краща зірка, як кохана моя Ірка,
Чи є в світі де царівна, щоб була така чарівна.
Приспів:
Гей, гей, Ірчик, Ірчик, личко в тебе як папірчик.
Чи є в горах краща квітка, як Ірчанова сусідка?
Чи є в раю де дзвіночок, як сусідки голосочок?
Приспів.
Поцілує, як ангелик, затанцює, як метелик,
Приголубить, як голубка, але тільки свого любка.
Приспів.
В неї коси золотисті, як на сонці води чисті,
В неї устонька – коралі, і так далі, і так далі.
Приспів.
Лети, моя думо
Вірш і музика Романа Купчинського
Лети, моя думо, в вечірню годину
Далеко-далеко звідсіль.
Лети, моя думо, у тую хатину,
Що слухає казки топіль.
У хатці жила там дівчина кохана,
А, може, живе – поклонись!
І скажеш їй слово болюче, як рана,
Що я вже не той, що колись.
Що гасне мій погляд і тихне мій голос,
І скиби зорали чоло,
Що з волі й неволі посивів мій волос
І терня у серце вросло.
І шепнеш їй, думо, хай душу роздружить,
А серцеві скаже: «Корись!»
Хай дармо не б’ється, хай марно не тужить,
Бо я вже не той, що колись.