За вченням філософів-атомістів (Демокріта, Левкіппа, а згодом Епікура та Лукреція), існують лише неподільні часточки різної форми та порожнеча; завдяки рухові, поєднанню й розпадові цих часточок постають і зникають всі речі й усі явища, тимчасом як самі часточки залишаються незмінними.
бездумне: див. вдумливість*.
безпристрасність, безпристрасне (ἀπάθεια, ἀπαθές) I, 9; VI, 16; VII, 50; XI, 18
Непідвладність пристрастям* вважалася досконалим станом душі* розумної* істоти: оскільки пристрасті йдуть не від розуму*, вони суперечать її природі*, тимчасом як найвищою метою є життя за природою. Зважаючи на друге значення слів «πάθος», «πεῖσις» («улягання»), «ἀπαθές» може також означати «неулеглість змінам».
безстрашність: див. страх*.
бог, божество, боги (θεός, θεοί) I, 16; I, 17; II, 3; II, 4; II, 5; II, 11; II, 12; II, 13; III, 3; III, 4; III, 5; III, 6; III, 9; III, 11; III, 16; IV, 16; IV, 31; IV, 47; V, 5; V, 10; V, 27; V, ЗІ; V, 33; V, 34; VI, 7; VI, 16; VI, 23; VI, 30; VI, 35; VI, 41; VI, 44; VII, 9; VII, 17; VII, 31; VII, 39; VII, 41; VII, 46; VII, 51; VII, 53; VII, 66; VII, 68; VII, 70; VIII, 2; VIII, 17; VIII, 19; VIII, 23; VIII, 34; VIII, 56; IX, 1; IX, 10; IX, 11; IX, 27; IX, 28; IX, 35; IX, 37; IX, 40; X, 1; X, 8; X, 11; XI, 6; XI, 13; XI, 20; XII, 2; XII, 4; XII, 5; XII, 11; XII, 12; XII, 23; XII, 26; XII, 27; XII, 28; XII, 31; божественне, божисте (θεῖον) II, 1; III, 1; III, 13; VI, 16; VII, 67; VIII, 27; XI, 19; XII, 1; XII, 5; XII, 14; Зевс (Ζεύς) IV, 23; V, 6; V, 7; V, 8; V, 27; XI, 8
Стоїки вважали богом насінний* розум*, який ототожнювали з мітологічним Зевсом; решту традиційних богів трактували як різноманітні прояви цього єдиного бога. До богів залічували також генія* кожної розумної* істоти. Такий філософський підхід, однак, не заперечував загальноприйнятих релігійних практик.
богобоязність: див. честивість*.
божество, божественне, божисте: див. бог*.
боятися: див. страх*.
брати до серця, мати на серці (ἐνθυμέομαι) III, 4; IV, 21; V, 5; V, 9; V, 23; VI, 20; VI, 25; VI, 38; VI, 48; VI, 53; VII, 26; IX, 28; IX, 42; X, 8; XII, 4; XII, 32
Те саме, що брати на ум*, мати на умі* з додатковим відтінком, який полягає в тому, що уявлення* може стосуватися не раціональної, а й в емоційної сторони керівної частки*. Пор. серце*.
брати на розум (λογίζομαι) III, 1; IV, 3; V, 6; VI, 36; VII, 27; VIII, 31; VIII, 48; IX, 3; IX, 22; XI, 3; XI, 18; X, 12; X, 36
Застосовувати розум* до понять* та уявлень* (наприклад, розбираючи* їх) з метою визнати* їх осягальними* (і таким чином пізнати істину), або відкинути їх, тобто встановити їхню хибність.
брати на ум, мати на умі (ἐννοέω) III, 1; III, 4; IV, 3; IV, 36; IV, 48; VI, 31; VI, 47; VII, 27; VII, 29; VII, 47; IX, 42; X, 11; X, 36
Процес утворення в умі* тих понять*, що є осягальними* уявленнями*, тобто пов'язані з предметами*. Пор. помисел*.
вдача (ἦθος) I, 1; І, 7; I, 15; I, 17; III, 4; IV, 18; IV, 28; V, 10; VI, 48; VII, 69
За Арістотелем, здатність і схильність до певного виду діяльності або (в етичному плані) до вчинків певного характеру, набута через практикування тих-таки вчинків чи діяльності. Вживання цього терміну в контексті стоїцизму наближує його за значенням до налаштування*.
вдумливість, вдумливе (εὐγνωμοσύνη, εὔγνωμον) V, 9; V, 31; VIII, 32; бездумне (ἄγνωμον) V, 31; IX, 22; IX, 42; XI, 18
Налаштування* вдаватися до правного* розуму*; спільна риса, яка поєднує головні чесноти стоїків: вирозумілість*, мужність*, второпність*; за одним із визначень, «вдумливість — це добровільна справедливість». Бездумне — схильне до переважання поривів* і пристрастей* над правним* розумом*. Пор. думка2*.
великодушність (μεγαλοψυχία, μεγαλοφροσύνη) III, 11; V, 9; V, 18; X, 11; великодушне (μεγαλόψυχον, μεγαλόφρον) IV, 49; VI, 23
Чеснота, пов'язана з мужністю*; за визначенням стоїків, великодушність є станом душі* або, вужче, розумінням*, яке дає людині змогу поставити себе вище за те, що з нею стається*.
взірець (εἶδος) II, 14; VI, 37; VI, 46; VII, 49; IX, 35; X, 27; X, 30; XI, 1; XI, 12; XI, 20; XII, 24
Грецький відповідник «εἶδος» в античній філософії асоціюється з кількома термінологічними значеннями: у Платона — «ідея», що є вічним, безтілесним взірцем для тілесних речей; у Арістотеля — «вид» як узагальнена абстракція класу речей з однаковою сутністю. У стоїків, імовірно, подекуди виступає синонімом природи* як структурного принципу, згідно з яким існує, розвивається й кругобіжно* відроджується Всесвіт*.
вибір, вибирати, з вибору (προαίρεσις, προαιρέω, αἱρέω, προαιρετικόν) II, 5; III, 6; III, 7; IV, 24; VIII, 56; IX, 2; XI, 15; XI, 36; XII, 33; без вибору, незалежне від вибору (ἀπροαίρετον, ἀπροαιρετικόν) III, 6; VI, 41; XII, 3; XII, 23; XII, 33
Прояв розуму*, що полягає в здатності розумної* істоти жадати* або ухилятися* залежно від власного судження* і визнання*. Все, що не залежить від вибору, є обоятним*, оскільки не належить ні до чесноти, ні до пороку, а отже, не може бути добром чи злом.