О, яка-то велика була ревність усіх ченців на початку їхнього святого закону!
Яка сердечна побожність у молитві! Яка запопадлива турбота про чесноту! Яка велика боязнь перед карою! Яка велика повага до Законодавця і слухняність Йому у всіх процвітала!
Донині ще лишилися сліди і вони свідчать, які це були мужі: по правді святі і праведні — вони у такій завзятій боротьбі світ перемогли.
А сьогодні вже вважає себе великим той, хто не переступив через правило, хто зміг терпеливо перенести те, до чого зобов'язався.
Ох, яка велика байдужість і недбалість у нашому стані, що так скоро лишаємо первісну ревність; вже й життя стає нам немиле через лінивство й байдужість!
О, якби у тебе ніколи не прив'янув поступ у чеснотах; бо ж ти надивився на стільки прикладів побожних душ!
Глава 19
ПРО ВПРАВИ ДОБРОГО ЧЕНЦЯ
Життя доброго ченця має бути багате на всі чесноти, щоб таким був у душі, яким видається людям ззовні. І справедливо, він у душі має бути ще більшим, ніж тим, що видно зверху, бо Бог на нас дивиться. Йому всюди, де б ми не були, маємо віддавати якнайбільшу честь і перед Його лицем маємо поводитися свято, як янголи.
День у день маємо відновляти нашу постанову і заохочувати себе до ревности, наче б то ми допіру сьогодні зачали духовне навернення, і так молитися:
«Допоможи мені, Господи Боже, в добрій постанові і в Твоїй святій службі, і дай мені ось тепер, сьогодні, добре зачати, бо те, що я досіль робив, це ніщо!»
Від нашої постанови залежить міра нашого поступу вперед: а хто хоче далеко вперед поступати, тому треба багато пильности. Бо чоловік гадає, а Бог рішає, та й життя чоловіка не є в його руках.
Якщо не витримує нераз той, хто суворо собі постановив, то що буде з тим, хто рідко коли або не так непохитно щось постановляє?
Є багато перешкод, які всякими способами спонукають до змарнування нашої постанови, але навіть невеличке опущення рідко коли пройде без якоїсь утрати.
Постанова праведних залежить більше від Божої благодаті, ніж від їхньої власної мудрости: на Нього вони вповають у всьому, до чого піднімаються.
Якщо задля набожности або братньої послуги часом опустимо якусь щоденну вправу, без труду зможемо її пізніше поповнити.
Але якщо з неохоті або з недбайливости її легкодушно залишається в душі, то це вже значна провина і дасться не без шкоди відчути.
Нехай ми стараємося, як зможемо, все-таки не в одній речі хоч легко, але провинимося.
Однак треба зробити собі якусь певно означену постанову, особливо проти того, що нам найбільше на перепоні.
Так само мусимо розглянути і впорядкувати наші заняття і наше серце, бо одне й друге причиняється до поступу.
Якщо ти не в змозі постійно тримати свої думки вкупі, то збирай їх хоч часом, принаймні раз на день, себто вранці або ввечір.
Вранці роби постанову, а ввечері розглянь свою поведінку, який ти був сьогодні в слові, ділі та думці, бо, може, ними не раз образив Бога і ближнього.
Знаряди себе, як годиться мужеві, проти диявольського лукавства; загнуздай лакомство, і тоді легше стримаєш усяку змислову похіть.
Ніколи не будь зовсім без заняття: або читай, або пиши, або молися, або розважай, або роби якусь іншу корисну роботу.
Однак тілесні вправи треба робити уважно і не всі однаково можуть їх виконувати.
Те, що не є спільною практикою, не треба на людях показувати, бо свої особисті вправи безпечніше робити в затишку.
Однак треба тобі стерегтися, щоб ти не став неохочим до спільних вправ і не віддав переваги окремішним.
А коли ти вірно виконав свій обов'язок і наказ і ще лишається вільна хвилина, тоді віддайся своїй вправі, як того бажає твоя побожність.
Не всі можуть виконувати одну й ту саму вправу: одна надається більше тому, інша другому.
Так само відповідно до пори різні вправи стають у вподобі: одні миліші нам у свята, а інші в будні.
Одних треба нам під час спокуси, а інших у хвилі спокою і відпочинку.
Про одне добре нам думати, коли сумуємо, а про що інше, коли з Господом веселимось.
На великі празники треба поновити добрі вправи і ревніше благати у святих помочі.
Від одного свята до другого маємо уявляти собі, що мов би то тоді ми мали покинути цей світ і прибути на вічний празник.
І тому в такі богомільні дні треба старанно готувати себе і побожніше жити, і точніше пильнувати всіх установ, так ніби вже невдовзі мали б одержати від Бога винагороду за наш труд.