По правді Ти єси Бог невидимий (Іс. 45, 15). Щоб показати свою солодку любов до дітей, зволяєш частувати їх солодким хлібом, що падає з неба.
По правді немає другого так великого народу, до якого боги так наблизилися, як Ти, наш Боже (Втор. 4, 7), приходиш близенько до всіх вірних своїх і даєш їм споживати себе й тішитися Тобою, щоб їх день у день утішати і серця їх піднімати до неба.
Бо який інший нарід такий славний, як християни?
Або котре створіння на землі таке миле, як побожна душа, до якої сам Бог приходить, щоб нагодувати її своїм пресвятим Тілом?
Яка невимовна благодать! Яка дивна ласкавість! Яка незмірна любов, що таким особливим способом прихиляється до чоловіка!
Але як я маю відплатити Господеві за ту благодать, за таку превелику любов?
Я не можу нічого милішого принести в дар, як тільки те, що своє серце віддам Богові моєму і якнайщиріше з Ним з'єднаюся.
Тоді розвеселиться ціле моє серце, коли душа моя зовсім з'єднається з Богом.
Тоді Він скаже мені: «Якщо хочеш бути зі Мною, то і Я хочу бути з тобою». А я відповім Йому: «Зволь, Господи, перебувати зі мною, я дуже рад бути з Тобою».
Оце є моє найсокровенніше бажання, щоб своїм серцем бути у злуці з Тобою!
Глава 14
ПРО ГАРЯЧЕ БАЖАННЯ ТІЛА ХРИСТОВОГО ДЕЯКИМИ ПОБОЖНИМИ ДУШАМИ
Слова учня
Яке велике багатство Твоєї, Господи, ласкавости, що її Ти ховаєш для тих, що бояться Тебе! (Пс. 30, 20).
Як згадаю про деякі побожні душі, що приступають до Твого, Господи, таїнства з якнайбільшою побожністю і говінням, тоді нераз сам себе стидаюся і від сорому паленію, що я такий млявий і такий холодний приступаю до Твого вівтаря і до престолу Святого Причастя.
Що я лишаюся таким сухим і без тепла в серці і що я не горю увесь перед Тобою, Боже мій.
Що я не маю в собі такої сильної жадоби і жару серця, як багато побожних людей, що з превеликого бажання Причастя і з гарячої любови в серці не могли стриматися від сліз.
Але серцем і устами з глибини душі прагнули Тебе, Боже, живуще джерело, і не могли інакше свого голоду ані заспокоїти, ані наситити, аж поки з великою втіхою і духовною жадобою прийняли Твоє Тіло.
Яка-то справді гаряча віра в них, певний доказ Твого святого буття! Такі-то по правді пізнають Господа свого по ламанню хліба (Лк. 24,35), в кого серце так сильно горить, коли Ісус іде разом з ними. Мені нераз далеко до такого сердечного почуття й такої побожности, до такої сильної любови і жару.
Змилуйся наді мною, мій добрий, солодкий і ласкавий Ісусе, і дай мені, своєму бідному жебракові, хоч деколи покуштувати якусь маленьку крапельку своєї сердечної любови у Святому Причасті.
Щоб моя віра ще більше скріпилася, моя надія на Твою доброту росла, а любов, коли вже раз добре розгорілася і закоштувала небесної манни, ніколи не вгасала.
А Твоє милосердя теж зможе дати мені бажаної ласки, і як настане день Твоєї святої волі, ласкаво завітати до мене в дусі гарячої любови.
Бо, хоч я не горю такою великою жадобою тих вибраних Твоїх побожних душ, однак за Твоєю благодаттю маю бажання так само гаряче прагнути і благаю Тебе ревно, щоб я теж став товаришем усіх тих гарячих Твоїх поклонників і належав до їхнього святого гурту.
Глава 15
ЛАСКА ПОБОЖНОСТИ НАБУВАЄТЬСЯ ПОКОРОЮ І САМОЗРЕЧЕННЯМ
Голос улюбленого
Ласку побожности маєш безупину шукати, за неї гаряче благати, терпеливо і з упованням на неї чекати, з вдячністю приймати її, покірно берегти і пильно працювати разом з нею, а Богові лишити час і спосіб небесних відвідин.
Над усе маєш впокоритися тоді, коли в серці обмаль, або таки ніякої, побожности не відчуваєш, але не треба надміру падати духом і марно у тугу вдаватися.
Бог нераз в одну мить дає те, у чому довгий час відмовляв: Він часом дає при кінці молитви те, що спочатку відкладав.
Якщо б благодать давалася завжди, і вона приходила на кожне бажання, то немічному чоловікові не легко було б це знести.
Тому-то треба дожидатися дару побожности в добрій надії й терпеливій покорі. А коли тобі не дається її або незавважно віднімається, то приписуй це собі й своїм гріхам.
Нераз буває, що й маленька дрібничка перепиняє і неначе ховає благодать. Якщо взагалі можна назвати чимось малим, а не радше чимось великим те, що не допускає такого великого добра.
А коли ту малу, чи пак велику, перепону відкинеш і цілком переможеш, тоді станеться те, про що ти просив.