ХХ сторіччя було віком бурхливого технічного розвитку. Мабуть, за минуле сторіччя людство в цьому напрямі зробило більше, ніж за всю свою попередню історію. Мова йде, звичайно, про технічний розвиток, тому що наукові основи цього розвитку були закладені ще в двох попередніх сторіччях.
Що ж до гуманітарної культури, то, можливо, людство зробило крок назад і почало деградувати у бік того, що, на жаль, помилково стали називати масовою культурою. Масова культура, якщо її правильно розуміти, — це ті засоби, зокрема й технічні, що роблять передові досягнення людської думки, кращі твори мистецтва, музики, літератури доступними найширшим верствам населення. Масова культура — це, насамперед, підвищення рівня освіти широких верств населення, але аж ніяк не «мильні опери», низькопробні шлягери, криваві бойовики, триллери, що ллються на нас з екранів телевізорів, проголошуючи найвищою життєвою цінністю гроші.
Мимоволі напрошується аналогія. Якщо швидкість ескадри визначається швидкістю найтихохіднішого судна, то інтелект юрби визначається найнижчим з інтелектів її учасників. Чи не пішла наша так звана «масова культура» саме таким шляхом?
ХХ сторіччя було віком професіоналізму і технічного прогресу, але диспропорція, що явно намітилася між фаховим інтелектом суспільства і його гуманітарним інтелектом, таїть у собі небезпеку, що ми не зможемо розпорядитися своїми науковими і технічними досягненнями для свого блага, і це невміння заведе нас у безвихідь або викличе катастрофу.
Що ж нас очікує в ХХI сторіччі? Куди нас заведуть шляхи соціальних процесів і наукових пошуків? Буде це шлях прогресивного розвитку, входження в якісно новий стан цивілізації, чи нас очікує безвихідь?
Відкриття законів інформації і створення обчислювальних систем, включаючи комп’ютери, ввели людство в якісно нову еру розвитку, яку ми умовно називаємо інформаційним суспільством. Значення цих відкриттів настільки велике, що їхній вплив на долю людства можна порівняти лише з винаходом первісною людиною важеля.
Важко переоцінити те прискорення наукових досліджень, що буде обумовлене легкістю, свободою і доступністю зв’язку через Інтернет, обміном інформацією і можливістю для вченого довести до відома громадськості свої думки і результати досліджень.
У найближче десятиліття, а можливо, й раніш, комп’ютерна письменність стане такою ж обов’язковою, як уміння читати і писати. Тут особливо важливою видається підготовка не просто програмістів і розробка нових й ефективніших у користуванні комп’ютерних програм, а зміна багатьох світоглядних принципів і підходів до сприйняття Реальності.
Бо далі вдосконалюватиметься комп’ютерна техніка, розвиватимуться системи збереження інформації, обсяги оперативної пам’яті і швидкодія.
Уже в першому десятилітті з’являться комп’ютери, керовані голосом, а згодом — спроможні вести усний діалог з оператором. Можливо, у цей час поряд із застосуванням цифрової техніки з’являться аналогові системи, побудовані на модулях, що моделюють нейронні сітки головного мозку. Тим паче, що застосування комп’ютерної технології в нейрофізіології обіцяє незабаром інформаційний вибух у цій галузі. Першим значним відкриттям у ній стане розшифровування мов мозку. Згодом, можливо в наступному сторіччі, ці роботи покладуть основу для запису всієї психоіндивідуальності людини, що насамперед значно скоротить терміни навчання, а згодом матиме дуже серйозний вплив на долю всього людства. Цілком можливе тривале, і навіть необмежене, життя психоіндивідуальності у віртуальній реальності.
Цьому передуватимуть глибокі розробки в теорії самоорганізуючих систем. З’являться перші твердотільні самоорганізуючі системи, що стане вирішальним кроком у створенні штучного інтелекту.
Ще більше значення матимуть розвиток генетики і генна інженерія. Разом з успіхами молекулярної біології, особливо в галузі спектрального аналізу і резонансного переносу енергії, буде створений напрям генетичного конструювання організмів із заздалегідь визначеними властивостями. Великого розвитку набуде мікробіологічна промисловість. До цього часу передбачається розкриття тонкої функціональної будови мембран клітин і вивчення конформаційних структур і їхньої мінливості, зокрема при патологіях. Можливо, ці роботи приведуть до відкриття засобів лікування ВІЛ-інфікованих. Щодо проблем раку, то, мабуть, найбільш перспективним буде вивчення імунологічних взаємовідносин клітин злоякісної пухлини й організму. У нас є підстави припускати, що в даному випадку в основі злоякісності раку і його інших властивостей «перевернене» відношення «трансплантат-хазяїн», у якому роль «хазяїна» грає пухлина, що виробляє тканинні антитіла проти самого організму. Щодо СНІДу, то, можливо, цей вірус ушкоджує на мембранах Т-лімфоцитів рецептори, що відрізняють своє від чужого.
Успіхи теорії самоорганізуючих систем, генетики, подальші успіхи теорії інформації та її прикладного розвитку приведуть до створення нової галузі електроніки — органної електроніки, за методикою якої обчислювальні блоки самі себе вирощуватимуть за «генетичною програмою». Це дасть поштовх до розвитку надпотужних електронних систем керування й аналізу інформації, відтак допоможе розкрити таємниці біополя, і тоді можна буде почати серйозне вивчення його загального простору і наблизитись до відкриття особливого ефіру, через який передається інформація. Можливо, це докорінно змінить наші уявлення про світобудову. У галузі відкриття нових джерел енергії в ХХI сторіччі очікується використання гравітаційної енергії…
Одне слово, людству слід очікувати попереду чимало цікавого й несподіваного. Але як усе це збагнути, зрозуміти, не розгубитися перед шквалом інформації, новітніх відкриттів і технологій?
Посттоталітарне суспільство, до якого належить Україна, все ще перебуває у нестійкому стані невизначеності. Але, як відомо, найтяжчим станом для будь-якої інтелектуальної системи є саме такий стан невизначеності, обумовлений поєднанням необхідності приймати рішення і дефіцитом інформації, потрібної для цього. У стані невизначеності, коли умови життя не задовольняють людину, її збуджений інтелект інтенсивно шукає шляхів до ліквідації дефіциту інформації через побудову гіпотез, припущень. І тут на допомогу приходить науково-популярна література, яка прикликає на допомогу світ пошуків і знахідок, мандрівок і відкриттів. Роль науково-популярної літератури у пропаганді знань і залучення людей до набутків прогресу стає дедалі важливішою. А в Україні тим паче є направду благодатне підгрунтя для зведення цієї вкрай потрібної громадянам незалежної держави літературної споруди. Нагадаємо лише деякі факти.Серед тих, хто своїми відкриттями наблизив день польоту в космос першого землянина, було чимало українців. А саме: герой війни 1812 року генерал Олександр Засядько — нащадок славних запорожців з династії козацьких гармашів; народоволець Микола Кибальчич; Костянтин Ціолковський, рід якого ведеться від Северина Наливайка (до речі, брат Костянтина Едуардовича деякий час підписувався «Ціолковський-Наливайко»); конструктор космічних систем Сергій Корольов; конструктор турбореактивних двигунів академік Архип Люлька; людина драматичної долі Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей), завдяки якому стала можливою висадка американських астронавтів на Місяці. Геніальний вчений-енциклопедист Володимир Вернадський, який розумом сягнув у космічні далі, завжди пам’ятав про своє козацьке коріння…
Либонь, не випадково ще 1913 року українські умільці з села Червоного, що на Волині, під керівництвом Федора Терещенка зуміли виготовити оригінальний аероплан, який за своїми параметрами перевищував кращі тогочсасні світові зразки. Перший у світі гідролітак створив український авіаконструктор Дмитро Григорович…