4. У разі зупинення рішення про місцевий бюджет витрати місцевого бюджету здійснюються у порядку, визначеному статтею 79 цього Кодексу.
1. Про загальні ознаки цього порушення бюджетного законодавства див. п. 9 коментаря до ст. 116 Кодексу.
Рішення про місцевий бюджет, яке може бути зупинене у порядку ст. 122 Кодексу – нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду (див. коментар до п. 45 ст. 2 Кодексу). Рішення про внесення змін до місцевого бюджету також може бути зупинене у порядку ст. 122 Кодексу.
2. У ст. 122 Кодексу визначені бюджети, рішення про які можуть бути зупинені:
– бюджет Автономної Республіки Крим;
– обласний бюджет;
– бюджети міст Києва та Севастополя;
– районний бюджет;
– міський (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджет;
– районний у містах Києві та Севастополі бюджет;
– міський (міст районного значення) бюджет;
– сільський бюджет;
– селищний бюджет;
– районний у місті бюджет.
3. Принциповим є те положення ст. 122 Кодексу, що стосовно будь-якого бюджету рішення про його зупинення може бути прийняте лише судом.
4. У ст. 122 Кодексу визначені суб’єкти владних повноважень, які мають право звернутися до суду:
– Кабінет Міністрів України щодо бюджетів, вказаних у ч. 1 ст. 122 Кодексу;
– Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо бюджетів, вказаних у ч. 2 ст. 122 Кодексу;
– голова виконавчого органу міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) ради щодо бюджетів, вказаних у ч. 3 ст. 122 Кодексу.
5. Підставою для застосування цього заходу впливу в усіх випадках є порушення вимог Кодексу та закону про Державний бюджет України щодо складання відповідного бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Для рішень про бюджети, вказані у ч. 3 ст. 122 Кодексу, додатковою підставою їх зупинення є порушення вимог щодо складання бюджету згідно з рішенням районної, міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) ради про бюджет.
В інших випадках, тобто при наявності підстав для оскарження рішень про місцевий бюджет, не вказаних у п. 7 ст. 116 та ч. 1-3 ст. 122 Кодексу, таке оскарження можливе за загальними правилами, передбаченими нормами Кодексу України про адміністративне судочинство або в порядку оскарження рішень, якими порушуються норми Конституції України. Див., наприклад, Рішення Конституційного Суду України від 2 червня 1998 р. у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень нормативно-правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік " (справа про бюджет Автономної Республіки Крим на 1998 рік).
6. В усіх випадках (ч. 1–3 ст. 122 Кодексу) право суб’єктів власних повноважень сформульоване однаково – як право звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи.
Таким чином, ст. 122 Кодексу не визначає, до якого суду і з якою вимогою мають звертатися зазначені суб’єкти владних повноважень.
7. За своїм змістом справа про порушення вимог законодавства щодо складання місцевого бюджету є адміністративною справою. Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, а також їх предметна і територіальна підсудність визначені ст. 17-19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС).
8. Перелік вимог, що може містити адміністративний позов, наведений у ч. 3 ст. 105 КАС. З огляду на підстави звернення до суду, вказані у ч. 1-3 ст. 122 Кодексу, відповідні суб’єкти владних повноважень можуть звертатися лише з вимогою скасування або визнання нечинним рішення про відповідний місцевий бюджет повністю чи окремих його положень.
9. Подання одночасно з позовною заявою клопотання про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи є за своїм юридичним змістом в системі адміністративного судочинства клопотанням позивача постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 117 КАС).
Суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання (ч. 3 ст. 117 КАС).
10. Строк для звернення відповідного суб’єкта владних повноважень до суду зазначений у ч. 1-3 ст. 122 Кодексу один для усіх випадків – місяць з дня набрання чинності рішенням про відповідний місцевий бюджет. Вимога про надсилання рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін наступного дня після його підписання Міністерству фінансів України та іншим виконавчим органам, вказаним у ч. 1-3 ст. 122 Кодексу, спрямована на забезпечення можливості своєчасно виявити порушення вимог щодо складання бюджету та звернутися до суду в передбачений місячний термін.
11. Про порядок здійснення витрат місцевого бюджету у разі зупинення рішення про місцевий бюджет див ст. 79 Кодексу та коментар до неї.
Стаття 123. Відповідальність органів Державного казначейства України
1. Органи Державного казначейства України несуть відповідальність за:
1) невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;
2) несвоєчасність подання звітності про виконання бюджетів;
3) здійснення витрат з перевищенням показників, затверджених розписом бюджету;
4) порушення в процесі контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету та здійсненні платежів за бюджетними зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів відповідно до бюджетних асигнувань;
5) недотримання порядку казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів.
2. Керівники органів Державного казначейства України несуть персональну відповідальність у разі вчинення ними порушення бюджетного законодавства та невиконання вимог щодо казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів, встановлених цим Кодексом.
Нововведеннями ст. 123 Кодексу стало значне розширення переліку повноважень та функцій, за виконання яких несуть відповідальність органи Державного казначейства України. Так, в редакції Кодексу від 21 червня 2001 року, зі змінами та доповненнями, була передбачена відповідальність за невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів. В редакції від 08 липня 2010 року крім відповідальності за виконання вищенаведеної функції також передбачена відповідальність за несвоєчасність подання звітності про виконання бюджетів, за здійснення витрат з перевищенням показників, затверджених розписом бюджету, за порушення в процесі контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету та здійсненні платежів за бюджетними зобов’язаннями розпорядників бюджетних коштів відповідно до бюджетних асигнувань, за недотримання порядку казначейського обслуговування державного і місцевих бюджетів.